Україна: Сільський побут, селянське весілля, народні обряди та села

Спершу ми приходимо на поля одразу навколо села. Вони вкриті рж-е, пшеницею, індійською кукурудзою та ячменем, але будяки високого дерева та різноманітні інші буйні бур’яни ростуть серед кукурудзи, бо тут небагато фермерів, які виявляють свою любов до порядку охайністю своїх кукурудзяних полів. Далі ми підходимо до невеликої армії сільських вітряків, яких інколи налічується близько сотні, а мірошники та їхні люди метушливо ходять між ними. Неподалік від млинів, як правило, звичайне пасовище, на якому рідко можна побачити менше сотні волів, які жують і жують разом. Близько сорока чи п’ятдесяти легких фургонів, навантажених товарами, акуратно згруповані навколо, а їхні дайвери активно збирають сухі бур’яни та гній з метою розведення вогню. Це поле село гостинно відвело для ночівлі мандрівників, кожен з яких має право загнати туди худобу. Якщо село лежить біля головної дороги, вечір рідко коли закінчується без прибуття одного або двох караванів, щоб скористатися такою уважною домовленістю. Серед гостей зазвичай можна зустріти групу мандрівних циган, які влітку мандрують від села до села і є головними ковалями, ситоварами та торговцями конями Малоросії. Взимку ці люди ховаються в підземних норах, в передмісті якогось міста, де їх реєструє поліція. Незмінним супроводом кожного циганського намету є пара легких візків, які вночі слугують ліжкам для всієї групи. Сходинки цих возів опущені, щоб забезпечити потребу в стільцях і тахтах, а над ними неодмінно висіла димна картина якогось святого чи ідола. Мати сімейства з люлькою в роті керує домашнім господарством родини Хетл; тобто стукає дітей і зганяє собак з котла. Молоду дівчину, струнку, як береза, з такою чарівною фігурою, як тільки можна побажати для ролі Преціози, але з трубою, що виступає з-поміж губ, можна побачити, як вона несе воду з найближчої криниці. Господар намету, так само курячи, займається ковалем перед своїм амбулаторним домом; російський селянин стоїть, дивлячись; коні маленької колонії пасуться довкола, і видно, що інший циган йде з села, навантажений несправними чайниками та іншими застарілими зразками металевої промисловості, які вимагають ремонтної руки досвідченого вулканця, і водночас несе невеликий вантаж старих одягів, зламаних продуктів, кісток і, можливо, їжака, улюбленого делікатесу кожного циганський гурман.