GrcjTor — це Coorgc, Feodorowitsch може означати Фрідріха, або Генріха, або Едвімля, бо росіяни jjenerallv перекладають німецькі імена, яких вони не мають, на Fcx)-dor, і оскільки, на думку більшої кількості німців, ім’я Jrcdcrick приваблює, Fcodor Feodorowitsch означає майже те саме, що ii Gcrmiuu сарафан, а какошник блискучий Авіт гокл і перли. Коли ми увійшли, вона колупала мереживо фіранок. Зазвичай у своїх опочивальнях російські купці знайомлять незнайомців зі своїми дружинами. Я вибачився перед пані за мою погану російську мову, і вона запевнила мене, що не знає жодного складу німецькою чи французькою, але у неї є «Niemetzki utshiteV» (вихователь німецької мови) для своїх дітей, який знав усе, і я міг говорити з ним тією мовою, яку я виберу. За вечерею я зустрів цього чудового «uishitcl^^, чия дуже байдужа німецька мало що обіцяла для його інших здобутків. Слуг не бракувало, і одна важка страва приходила за іншою втомливою послідовністю; але солі було мало до розмови. Містер А загалом мав занадто повний рот іншим дозволити собі щось більше, ніж випадкову дружню усмішку. Його «супруга» (дружина) була тупа за російськими уявленнями про жіночу пристойність, а «утшитель^'', я думаю, соромився своєї поганої німецької мови. Після обіду ми пішли в іншу кімнату на десерт, за старовинною російською модою. На круглому столі стояло кілька блюд з різними київськими консервованими фруктами, які слуга розносив на великому офіціанті. Для всього цього була одна золота ложка, і тільки одна, з якою кожен гість Наповнився тим, що йому подобалося, і після того, як він викупив ясна, ложка підійшла до свого сусіда. Після обіду мій господар сказав мені, що він був змушений бути відсутнім у справах, якщо я вирішу проїхатися з utshitel, що я і зробив. пан А є представником цілого класу, і серед усіх російських купців, від Балтійського до Чорного моря, зустрічається той самий стиль розкоші, така ж готова гостинність і така ж особлива суміш поверхневої цивілізації з найсильнішим варварством.
У Харкові є багато заможних купців, і далеко не всі вони вийшли зі стану кріпаків; багато вільних сімей присвятили себе комерції протягом довгого ряду років; і в усі часи в Росії були заможні купці, які своїми багатствами приносили своїй країні істотну послугу. Про новгородця Мініна разом із патріотичним князем Пошарським говорять як про рятівника своєї країни, і він не є поодиноким прикладом. Проте, загалом, купці, як клас, просунулися набагато менше, ніж дворяни, і аж ніяк не належать такою мірою до західної цивілізації.