З часів Петра Великого Росія дуже старанно карбувала собі; спочатку мідь і срібло, потім золото, а останнім часом платина j, але коли кожен суверен карбував у великій мірі, відповідно до його
На власний смак, рубль одного правління дуже суттєво відрізнявся від рубля іншого. З часів Катерини випускалися також банківські свідоцтва, номінальна вартість яких спочатку була такою ж, як і представлені металеві суми, але поступово паперові гроші впали в оцінці до половини, потім до однієї третини, а врешті-решт до трохи більше однієї чверті тієї ж суми в сріблі. Нещодавно імператорським указом вартість паперу порівняно зі сріблом була встановлена на рівні 1: 3 -jf^jji, так що срібний рубль оголошено рівним за вартістю трьом рублям і шістдесяти копійкам у папері. Для всіх загальних розрахунків був прийнятий паперовий карбованець (вартістю приблизно 10^д. англійський); але на додаток до цього в Москві і в деяких місцях на півдні Росії була встановлена грошова одиниця карбованець, з якого сорок три дорівнюють сороку паперовим рублям.
За такої складної системи професія міняйла стала незамінною в кожному російському місті; а на ярмарках у Новгороді та Харкові ці мініатюрні банки незліченні. Однак їх можна знайти навіть у найменших містах. У Полтаві, наприклад, місті з 8000 мешканців, працює понад п'ятдесят міняйл. Ці люди ведуть свою торгівлю на відкритій ринковій площі, де їхні банкноти та маленькі купки золотих, срібних і мідних монет викладені в найпривабливіший спосіб. У звичному стилі російського купця міняйло запрошує перехожого зупинитися і розміняти гроші, добре знаючи з досвіду, як часто всі люди відчувають незручності через гроші, які носять із собою. Під час ярмаркової метушні за одним із таких столів часто за один день здійснюються оборудки на суму в кілька сотень тисяч рублів; проте банкір не веде бухгалтерських книг, не має іншої контори, крім свого столу, і робить усі свої розрахунки за допомогою tshotki [рахівниці], або рахункової дошки, з дивовижною швидкістю пересуваючи кісточки вгору та вниз по мідних дротах свого струнного інструмента, і часто вирішуючи найскладніші задачі з найбільшою видимою легкістю. Щоб дати певне уявлення про складну природу його операцій, я опишу деякі з реальних та умовних монет, з якими він зазвичай має справу.