Хутра, привезені в Харькофт, були не з найкращих характеристик, для яких Санкт-Петербург, Москва і Нижній Новгород є більш сприятливими ринками, тим не менш, хутряні кіоски були для мене одними з найпривабливіших і цікавих об'єктів на ярмарку. Було десять торговців, які торгували більш вишуканими описами, і шкури вовків, овець і зайців приносили для продажу простим людям. Усі ці кабінки були обладнані дуже вишукано; шкури розвішували на стінах з очевидним виглядом, а парочка вовків чи білих ведмедів зазвичай стояла як вартові біля дверей, щоб зробити те мертвим, про що вони навіть не мріяли зробити, коли були живі, а саме: запросити незнайомця увійти до їхнього барлогу.
Найбільшим з усіх торговців хутром на ярмарку був купець Шеліков, який разом із кількома іншими москвичами утворює велику Американську хутряну компанію. У склади цієї людини дикі звірі заходять досить стадами. Майже четверта частина всіх тварин, убитих сибірськими і ситківськими мисливцями, привозиться на його різні склади в Новгороді, Москві, Санкт-Петербурзі, Ризі, Одесі та Харкові. На його щастя, привиди ведмедів і диких котів менш наполегливі щодо посмертної утилізації своїх шкур, ніж деякі герої традицій. Шеліков запевнив мене, що він привіз на Харківський ярмарок шкір на 600 000 іблій. В одній тільки коробці він показав мені кілька шкурок чорної лисиці, які він оцінив у 30 000 рублів; найменш цінні з цих шкурок коштували 2000, а за деякі він просив аж 5000 рублів. Хутро в Росії перевіряють і оцінюють з такою ж дбайливістю, як у нас діаманти; а шкіра, яка поєднує в собі всі бажані якості, іноді досягає величезної ціни. Раз у раз чуєш про застреленого ведмедя чи лисицю, шкура яких оголошена найвищою цінністю. Світлість шкури, колір і блиск хутра, вік тварини, пора року, в яку вона була вбита, довжина волосяного покриву, стан підшерстяного покриву, ці та різні інші моменти, все це дуже ретельно досліджується. Деяких звірів, убитих у сибірських лісах, слід стріляти лише тупими шматками дерева, інших потрібно ловити в пастки, а треті знову ж таки є порівняно безцінними, якщо їх вдарити будь-якою, крім певної частини тіла.
Жодного разу монетна справа Росії не була в дуже задовільному стані. Перш ніж володарі країни почали карбувати монети, різні види іноземних грошей отримали валюту, і деякі з них зберегли свої позиції досі. Серед них іспанський долар, голландський дукат і деякі інші. З деяких завойованих провінцій, знову ж таки, поточні монети поширилися по всій імперії. Таким шляхом німецькі монети надходили через Лівонію і Курляндію, шведські — через Фінляндію, а польські, арабські й турецькі — через Касань, Астрахань і Крим.