Після цього кілька кандидатів на цю посаду представилися, привіталися і отримали більш-менш аплодації, оскільки вони висловили свою подяку, поклавши руку на серце та виголошуючи короткі промови. Одного, якого, ймовірно, викликало його власне марнославство, а не довіра публіки, зустріли гучними вигуками: «Uvolnaim I uvolnaim r (Він може займатися своїми справами!) Потім було продовжено вибори, за допомогою baUot, і вибір присутніх упав на генерала Рахманова, який мав приблизно 150 із 200 голосів. Це оголошення було сприйнято бурхливими оплесками, хоча сам генерал не був присутній.
Я згадую ці дрібниці, щоб показати, що депутати цих російських дворянських зборів аж ніяк не такі холодні й байдужі до своїх справ, як ми схильні уявляти. Правда, всі їхні голоси мають бути підтверджені урядом, перш ніж вони стануть дійсними, але в самій асамблеї жоден урядовець не має місця, і іноді асамблея намагається підтримувати свої рішення, навіть в опозиції до уряду. Одного разу опозиція українських дворян дійшла до того, що викликала гнів петербурзької влади, і постало питання про викреслення України зі списку урядів.
Іноді сцени на цих українських вліборах були дещо надто жвавими. Колись кожен шляхтич України, чи то багатий, чи то бідний, мав право з’явитися там; але кілька років тому був виданий указ, яким право обмежувалося тим шляхтичам, які були власниками не менше ста «душ». Незабаром після публікації ції, дворянин, який не мав законного числа кріпаків, з’явився на війборі. Молодий багатий дворянин наполягав на негайному відступі зловмисника, який, звернувшись до свого ворога, вигукнув: «Ти маєш рацію; У мене немає сотні душ; але в мене одна душа варта тисячі твоїх!» і цими словами вразила його в серце.