Степи Південної України: Табуни коней, отари овець, чабани та салотопні

Земля, вшанована візитом одного з цих роїв, завжди набуває вигляду поля битви. У своєму бажанні поїсти вони часто кусають один одного; а коли падають, багато ламають крила й не можуть піднятися разом із рештою рою. Важко оцінити чисельність однієї з цих крилатих армій. Мешканці країни стверджують, що коли велика хмара сарани падає, вона покриває ділянку землі майже чотири версти завдовжки й одну версту завширшки, а в багатьох місцях істоти лежать на три-чотири глибини, і ледве й дюйм залишиться непокритим. Якщо поруч з цим місцем опиниться дерево, воно, здавалося б, готове зламатися під раптовим навантаженням. Тепер, дозволяючи кожній комахі площу два дюйми на один, і не беручи до уваги плями, де вони лежать на глибину три-чотири, випливало б, що маленький рій, який охоплює лише одну квадратну версту, повинен складатися з не набагато менше, ніж тисячі мільйонів сарани! І в кожного з них, як кажуть росіяни, є кус коня, жадібність вовка, сила і швидкість травлення, яких не має жодна тварина на земній кулі!