Рухи оттари, звичайно, набагато менш хаотичні, ніж рухи табуна. Якщо тшабаун приходить на гарне пасовище, він рідко покидає його, поки трава не буде з’їдена; і навіть під час маршу його табір на ніч часто знаходиться лише за дві-три милі від місця, звідки він вирушив уранці. Багажний фургон тшабауна зазвичай веде ^an5 своїми колесами без шасі з дуже негармонійними звуками, запрошуючи громаду шерстистих людей слідувати за слідом; але ці вівці не встають рано, і вони люблять, щоб їхні ранкові роздуми не переривалися, доки нічна роса не висохне й не прилаштує траву для їхньої насолоди. Смак овець абсолютно протилежний смаку коня. Останній ніколи не насолоджується своєю їжею більше, ніж уночі, тоді як перший любить дотримуватися годин і рідко ворушиться з ліжка до ранку, але розважає чаклунські години ретельним повторенням досліджень останнього dxiy з науки жування. У гарну погоду керувати зграєю – справа нескладна. Тшабаун слідує за своїм візком, а вівці слідують за ним, люди-люди висять на флангах і в тилу, щоб підганяти відсталих і прискорювати просування тих, хто надто затягує свої рухи. Їхні довгі ірліки є скіпетрами, за допомогою яких пастухи час від часу посилюють свою владу. Це шахраї, майже дванадцять футів завдовжки, які будь-якої миті можуть бути перетворені на найстрашнішу зброю, як для нападу, так і для захисту. Вовку, який відчув один удар ірліка цабауна, рідко судилося відчути другий.
У погану погоду, а особливо під час осінньої грози, справи мають, як ми вже натякали, зовсім інший вигляд. Безсумнівно, вовки навесні — постійна пошесть, і небагато видів черв’яку рясніють більше, ніж вовки в степу; але пильний цабаун може бути на сторожі проти вовка; і, крім того, чим більше вовки показують себе, тим більше буде кількість шкур, які потрібно знищити в кінці сезону. Однак проти снігової бурі степу пильність може бути корисною; і в той час як вовкові рідко вдається впіймати хоча б одну вівцю, тисячі можуть бути поховані в сніговому заметі війтги, або віднесені через край урвища в яр, або в дріжджові хвилі легко розбурханого Евксину. Не минає жодного року, щоб tsliabawn не згадав про різні лиха, спричинені viugas; і я навряд чи можу представити більш живу картину такої сцени своїм читачам, ніж можна знайти в словах старий тахахавн, який намагався дати мені певне уявлення про труднощі, яким постійно зазнає пастуше життя в степах.