Таке й досі дике й непереборне життя коней у степу, таке було за часів Мазепи; але сцен, подібних до тих, що я описував, стало рідше в Південній Росії, пропорційно тому, що населення стало щільнішим, і деякі з більших маєтків були розділені між більшою кількістю власників. Якщо російський уряд досягне успіху в улюбленому плані запровадження регулярної системи землеробства в цій частині імперії, великі табуни повинні будуть поступово зникнути або відступати все далі й далі до меж Тартарії. Але такий час ще далекий. Степ справді дає врожай кома, коли його культивують; але труднощі з транспортом і відсутність будь-якого матеріалу для будівництва хороших доріг заважають серйозним перешкодам для розвитку комісії, за винятком кращих місць; як, наприклад, у безпосередній близькості від річок або моря.
Життя тшаба-вна, або пастуха, представляє особливий контраст із життям розпусного табіїнтшика; але тихою, непомітною поведінкою пастуха порівняно важко привернути увагу незнайомця. Володарі степу справді далеко не недооцінюють свої мирні отари, і коли говориться про багатство одного з власників-князів, його вівці зазвичай служать мірилом, яким міряється кількість його мирських володінь. У степу є особини, які, як кажуть, володіють понад 100 000 закоханих підданих, і більшість із цих стад зросла до теперішньої кількості протягом останніх тридцяти років. Волоські вівці є найпоширенішою породою. Він примітний величезним розміром свого хвоста, який складається не тільки з грудки жиру, але й користується великою пошаною серед росіян і татар. У мериносів пізніх віків. були впроваджені, і їхня кількість швидко зростає.
Тшабаун, здебільшого, тиха, мирна істота. Його характер природно видозмінився через звички його звичайних товаришів, і, оскільки він не зобов’язаний ходити по такій великій території країни, як табунтшик, він здатний нести з собою безліч зручностей, на які опікун коней ніколи не сподівається потурати. Тшабаун зазвичай має одну або дві запряжені воли, в яких він везе з собою свою провізію та кухонне начиння, а також шкури з овець, які помирають, і шкури вовків, яких йому пощастило вбити: бо тшабаун, незважаючи на всю свою спокійність, є таким же завзятим мисливцем на вовків, як і шабаун. tabuntshik, і так само бажав збільшити свої законні прибутки шляхом продажу десятка шкур shaggj' протягом сезону.