Такі постійні дії втоми та труднощів роблять середнє життя табунтшика надзвичайно коротким. Наприкінці десяти чи п’ятнадцяти років він, як правило, виснажений і непридатний для такої важкої роботи. Отже, його зарплата є пропорційно високою; адже кожен табунчик — це найманий слуга, оскільки жодний кріпак не міг бути спонуканий будь-яким страхом покарання проявляти ту постійну пильність, без якої весь табун був би розірваний за кілька днів. Проте те, чого страх перед батогом не може вплинути на раба, може забезпечити надія на вигоду від вільної людини. Заробітна плата табунтщика регулюється кількістю переданих йому коней. За кожного коня він зазвичай отримує п'ять або шість рублів на рік, так що охоронець повного табуну може заробити свої шість тисяч рублів щорічно (275/.), якщо він зможе стримати вовка і злодія; але за кожного втраченого коня табунщик мусить заплатити, а конокрадство в степу ведеться так масово й спритно, що іноді за одну ніч можна втратити піврічну платню. Він також повинен платити своїм помічникам із власної заробітної плати, і принаймні три помічники повинні будуть доглядати за табуном у тисячу коней. Однак, незважаючи на всі ці недоліки, табунтшик, якби він був пильним і обережним, завжди міг би заощадити гроші; але мало хто з них це робить, і рідко буває так, що, коли вони визнані недійсними, вони зібрали невеликий капітал, щоб дозволити їм зайнятися будь-яким спокійнішим заняттям.
Хайдування, якому вони постійно піддаються, і висока зарплата, яку вони отримують, роблять табунтшиків найдикішими сміливцями, яких тільки можна уявити; настільки, що вважається усталеним, що людина, яка доглядала за кіньми протягом двох або трьох років, непридатна для будь-якого тихого чи осілого життя. Ніхто, з coiu-se, що може отримати стерпне будь-яким іншим способом заробляти на життя, він може прийняти покликання, яке піддає його такому суворому життю; і наслідок цього, як правило, рекрутів для цієї служби виховують із сільських негідників. Вони рідко бувають без грошей, і коли вони все-таки відвідують коньячну крамницю, їх не заважають кинутися гулянці через фінансові міркування, які, ймовірно, стримують більшість чоловіків того самого рангу життя. Їм, правда, ні на мить не слід відступати від табуну, але вони часто проводять цілі ночі в маленьких коньячних будиночках степу, випиваючи та веселячись, і топлячи у своїх вогненних напоях усі спогади про кінець останнього дня. Коли їхні почуття повертаються разом із поверненням дня, вони мчать галопом за своїми стадами та виявляють не мало винахідливості, щоб виправити лихо, яке могло статися через необережність попередньої ночі.