Коли в степу розтане сніг, можна сказати, що починається весна. Зазвичай це відбувається в квітні, але травень іноді настає далеко, перш ніж маса води встигне знайти свій шлях до річок. Під час цієї причини танення вся поверхня степу перетворюється на море багнюки, через яке ні людина, ні звір не можуть пройти без небезпеки. Через кожну ущелину протікає потік найбруднішої води, яку тільки можна собі уявити, а в оселях людей накопичена зимова нечистота відразу стає очевидна завдяки зникненню снігового покриву, який протягом деякого часу милосердно покривав безліч гріхів. Ця операція часто переривається поверненням морозу та сходженням свіжих мас снігу, бо, мабуть, немає жодної країни, де б Зима боролася за це важче, перш ніж він дозволить вибити себе з поля. Можливо, на кілька днів чудовий південний вітер урізноманітнює рівнину тюльпанами, крокусами, гіацинтами; тоді раптом з Уральських гір прилетить грубий північний схід, змусивши квіти миттєво зникнути й знову огорнути всю сцену одним білим саваном; ще одна зміна вітру та штормовий вітер із північного заходу прийде разом, розжене свої важкі хмари та омиє степ від Уралу до Карпат. Коли нарешті буйний старий Гіємс був змушений відступити, настала найпрекрасніша пора року, і степ, вкритий красивою та пишною травою, усміхнувся як чудовий оазис між висохлою пустелею літа та сумною пустелею зими. Вся земля тепер здається одягненою в колір Надії, тоді як небо приймає колір Істини; і хоча це, безперечно, достатньо одноманітно, щоб споглядати лише блакить угорі та зелень унизу, проте спогади про минулі труднощі та свідомість нинішнього достатку роблять цю пору року веселою для тубільців і навіть на деякий час викликають захоплення у чужинців. Останній^, проте, напевно, невдовзі втомиться від весняної міді, прикрашеної одним квітучим кущем, незмінним жодним дзюркотливим струмком. Неможливо подолати скучність ландшафту, через який добре їздовий вершник може мчати галопом сотні ліг і ледь зустріти предмет, який би змусив його усвідомити, що він залишив місце, коли вирушив. З Угорщини він може підштовхнути свого коня до кордонів Черкесії, не минаючи жодного гаю; від Карпат до столиці Монголії його не раз порадує шум струмочка, що дзюрчить над своїм гальковим руслом. Трава, трава, трава — і нічого трава! Також ця трава не повинна бути схожою на ту, що прикрашає оксамитовий газон англійського парку. Трав'яність степу настільки груба, що англійському робітнику довелося б шукати задовго до того, як він знайде місце, достатньо м'яке для післяобіднього сну; і потім, тюльпани та гіацинти не можна оцінювати за прекрасними зразками, вирощеними голландським флористом.
Степи Південної України: Загальний вигляд, клімат, рослинність, тварини та сарана
сторінка 658/740