Клімат степів відноситься до екстремальних. Влітку спека така ж сильна, як і холод взимку, а води Чорного моря, мабуть, незначно впливають на пом'якшення атмосфери. Це пояснюється різким підвищенням узбережжя, яке затримує шари повітря безпосередньо над поверхнею води і залишає вільний хід лише тим частинам повітря, які летять на більш високому рівні. Тому степ зазвичай має арктичну зиму й тропічне літо, і лише навесні й восени користується короткими інтервалами такої помірної температури, на яку дає право його географічне положення в помірній зоні.
Ядро, або субстанція довгої степової зими, утворюють три місяці грудень, січень і лютий, протягом яких усі сили природи здаються зануреними в безперервний сон; але, незважаючи на те, що він не порушується, він аж ніяк не є тихим сном, яким пані Природі дозволено насолоджуватися в цю пору року, бо снігові бурі трапляються часто й настільки сильні, що навіть найдосвідченіші ветерани степу вражають їх. Росіяни розділяють ці хуртовини на три окремі класи. Шторм, під час якого сніг просто падає з хмар, називається м'яттьол; шторм, який піднімає сніг з грунту і ганяє його великими масами перед вітром, називається замет; але буря, яка поєднує ознаки обох вищезгаданих і яка носить назву віуга, є страшним ворогом, проти якого всі поспішають шукати притулку. Замет не позбавлений своєї краси, якщо споглядати його з вершини кургану або з якоїсь іншої випадкової височини; Тоді можна побачити, як сонце яскраво світить над головою, його промені відбиваються міріадами крижаних кристалів, що плавають у повітрі внизу. Однак для мандрівника, який не випадково дивиться на нього зверхньо, а, навпаки, тісно розвиває його знайомство, замет має небагато принад і небезпека не обходить стороною. Кожна дорога або колія часто зовсім стерта, рови засипані, і трапляються навіть випадки, коли люди та худоба раптово захоплюються сніговим заметом і повністю поховані під його масою, що накопичується. Для віуги жоден мандрівник не намагається викрити себе; і навіть урядові кур’єри звільняються, якщо протягом трьох днів, тобто звичайної тривалості одного з цих штормів, вони залишаються тісно розміщеними на станції, до якої вони випадково дісталися.