Іншого разу протягом кількох тижнів колоністи двох сусідніх сіл помітили, що через їхні кукурудзяні поля безупинно прокладені великі сліди, наче через них тягнули мішок з борошном. Вони не могли подумати, хто міг бути порушником, аж поки одного дня молоде лоша не було знайдено наполовину вбитим у полі, і за зовнішнім виглядом ран одразу ж запідозрили, що велика змія, мабуть, нишпорить селами. Через кілька днів ці підозри підтвердилися прибуттям чотирьох чи п'яти возів, які галопом в'їхали в село. Важко сказати, чи найбільше злякалися погоничі, чи коні. Вони таборували всю ніч у степу, як це зазвичай роблять сільськогосподарські робітники, велика відстань кукурудзяних полів від дому фермера змушувала його людей повертатися додому щодня; справді, під час напруженого сезону вони часто залишалися в степу з ранку понеділка до вечора суботи, а лише неділю проводили вдома. Наші налякані друзі так страшно розповідали про величезну змію, через яку вони та їхні коні були налякані, тому Шульце (перший магістрат села) вважав своїм обов’язком наказати масово стягувати податки, і закликав сусідні колонії приєднатися до полювання на змій. Зібралося близько сотні молодих людей, які вирушили, озброївшись рушницями та кийками, і провели цілий день, оббиваючи всі укриття, де, ймовірно, таїлася підступна гра. Однак вони нічого не заплутали, і коли вони повернулися, їх допитували та сміялися; але шидзе тримав свою групу напоготові, і наступного дня змію знову побачили деякі пастухи, які налякано билися зі своїми отарами, але не раніше, ніж величезна рептилія вбила одного з їхніх коней перед ними. Schulze і liis posse comitatus знову вийшли на поле, і цього разу їм вдалося помітити ворога. Пролунало кілька пострілів. Змія була поранена і негайно втекла, залишивши слід кров, щоб позначити її курс, який переслідували деякий час, поки не загубилися в очеретяних громідах Дністра, де істота, ймовірно, загинула, бо згодом про неї ніхто не чув. Дехто з найбільш творчих спортсменів наполягав на тому, що змія була принаймні тридцять футів завдовжки. Шульце, чиї обчислення були найбільш поміркованими і, ймовірно, найближчими до істини, підрахував довжину тварини щонайменше три з половиною сажні.
В околицях німецьких колоній зараз можна побачити небагато змій; але в більш віддалених частинах степу все ще є райони, де вони рясніють до такої міри, що жоден пастух не ризикне загнати туди свою худобу.