Країна, створена природою, як російські степи, очевидно, призначена радше для мандрівних і скотарських людей, ніж для осілого і землеробського населення; адже в регіонах, де зустрічається лише небагато видатних об’єктів, мало що прив’язує людину до якогось конкретного місця. Російський уряд, однак, у дусі збоченості, що не є незвичайним серед урядів, на які громадська думка має, але незначний вплив, здається, поставив собі завдання перетворити кочові племена на осілих землеробів, а сам степ — на одне величезне кукурудзяне поле. Німецькі та болгарські колоністи піддалися спокусі через пропозицію особливих привілеїв осісти в різних частинах країни в надії, що їхній приклад може поступово відучити місцеві племена від їхніх мандрівних звичок. Оскільки колоністи були розташовані поблизу великих міст, план був виконаний з частковим успіхом; але іноземці незабаром виявляють можливості країни, і в міру того, як зростають їхні кошти, рідко відмовляються від вкладення свого надлишкового капіталу в купівлю худоби та худоби, чисельна кількість яких становить звичайний стандарт, за яким оцінюється багатство в усьому степу.
Ми описали степи як одну величезну рівнину, але слід мати на увазі, що ця рівнина має підвищений характер і закінчується біля Чорного моря крутою терасою, що підноситься над водою на висоту від 120 до 180 футів. Річки, які перетинають цю рівнину і які навесні розпливаються через швидку відлигу снігу, накопиченого за зиму, глибоко врізаються в поверхню; і оскільки вони часто змінюють свої курси, вони час від часу залишають сухі яри, які певною мірою порушують однорідність округу. В інших частинах світу незначним підйомам і западинам, що утворилися таким чином, не надавали б великого значення; але в степу найменша зміна поверхні стає важливою пам’яткою, і жителі дають окремі позначення кожній особливості форми, яку ґрунт набуває під дією води.