З усіх рептилій, однак, найбільше змій, хоча їх значно менше в тих частинах країни, які найбільш густо заселені, особливо в тих, де були розташовані німецькі колоністи, тому що південні росіяни, як правило, занадто бояться змії, щоб убити її, навіть якщо вона живе під одним дахом з ним. «Пусти змія, — каже росіянин, — і він тебе відпустить, а якщо ти його вб'єш, то весь його рід буде переслідувати тебе». Вони вірять в існування духу корпорації серед змій і стверджують, що родичі мертвої змії ніколи не заспокояться, доки не помстяться за його смерть. На підтримку цього переконання вони звертаються до 28-го розділу Діянь апостолів, де сказано: «І коли Павло назбирав оберемок древ, і поклав на вогонь, то змія вийшла з спеки» і причепилася до його руки. І коли варвари побачили отруйного звіра, що висів на його руці, сказали між собою. Безсумнівно, ця людина є вбивцею, якій, хоч вона й утекла з моря, все ж помста не дає жити". Вираз "вбивця" в цьому уривку вони тлумачать як вбивцю змій, а "помста" означає помсту змії тому, хто пофарбував свою руку в кров іншої змії. На їхню думку, змія має звичку віддавати поетичне правосуддя щодо вбивць загалом, але особливо щодо найгірших убивць, вбивць змій.
Найбільша степова змія — колобер траболіс, який, за деякими даними, був помічений довжиною вісімнадцяти футів, але нерідко зустрічаються екземпляри довжиною п'ять-шість ядер. Серед козаків не бракує легенд про велетенських зміїв, які в далекому часі кишили очеретами Дністра, звідки вони вилазили, щоб убити людей і волів, а час від часу розважатися, наїжджаючи на вершника та його коня, причому жоден кінь не був достатньо рухливим, щоб здійснити його втечу, якщо одна з цих змій-людоподібних одного разу кинулася в погоню за ним; але ці казкові прикраси навряд чи були зайвими, і це була проста правда досить грізний. «Одного разу ми купалися», — сказав старий колоніст мені один раз; «Нас було четверо, всі молоді хлопці, і ми ми саме збиралися одягнутися, коли виявили величезного змія серед каміння неподалік від того місця, де ми стояли. Ми були ніхто з нас не боязкий хлопець, але це був такий грізний антагоніст, щоб впоратися з того, що ми спочатку були схильні залишити його спокійним. страх,
однак те, що думали про страх, незабаром подолало всі інші побоювання,