Не встиг мандрівник перетнути Дніпро, під Кременчугом, як бачить звірятко, що ковзає всюди по гіазі, та ще й по великій дорозі. Цю тваринку росіяни називають соосликом; німецькими колоністами земляний заєць; і вченими, cytillus vulgaris. Це витончена маленька істота, досить характерна для степу, ніколи не зустрічається в лісистих регіонах і рідко навіть поблизу чагарників. Особливо любить цибулинні рослини, якими рясніє степ, і неймовірно розмножується. За манерою і зовнішнім виглядом це щось середнє між бабаком і білкою, менша за першу і відрізняється від останньої кольором хутра і коротким хвостом. Соослики зариваються під землю, і роблять собі запас їжі на зиму. Їхні нори завжди мають два входи, і їх легко вигнати з їх укриття, заливши водою з одного кінця, оскільки до поливу вони мають настільки велику огиду, що завжди спостерігають, що їхня кількість зменшується у дощові сезони та неймовірно значно зменшується у сухі. Жвавий і веселий характер соосліка є постійним джерелом розваги для незнайомців. Маленькі істоти видно з усіх боків; іноді вони грають разом у траві, інші боязко сидять біля дверей своїх будинків, щоб спостерігати за нападом ворога. Якщо людина або інший дивний предмет наближається, вони піднімаються на задні лапи, як мініатюрні кенгуру, і простягають свої маленькі голівки так високо, що можна було б уявити, що вони мають силу витягнути себе, як телескоп. Їхнє хутро використовують жінки як окантовку своїх суконь, і часто з них шиють цілі плащі та халати, які продають на Лейпцизькому ярмарку, де вони відомі під назвою sussvlchvn. З усіх степових чотириногих соослик найбільший; це afl&)rd3 є основною їжею для диких собак і є постійним об’єктом переслідування вовків, лисиць, орлів, яструбів та інших хижих тварин.
Наступною за значенням серед чотирилапих степу є миша, яка відвідує комори у величезній кількості; настільки, що фермери іноді підпалюють цілу кукурудзу лише з метою знищення мишей. Вони особливо розмножуються у вологу пору року, і в цьому відношенні є контрастом до звичок сосліка.