Незвичайне явище степу виявляється, коли людина самовпевнено намагається вторгнутися в нього своїм плугом. Збурений ґрунт негайно виростає всяку різновид буріана, проти якої фермер повинен проявляти невпинну пильність, інакше попрощатися з надією на продуктивний урожай. Якщо та сама земля згодом залишиться під паром, бурія заволодіває полем і кілька років бунтує в безтурботному розкоші. Потім ще кілька років триває боротьба між бур'янами і травою; але останній, як не дивно, майже в кожному випадку перемагає врешті-решт, і досягає успіху прекрасне пасовище, яке з року в рік удосконалюється, поки не досягне найвищого ступеня досконалості. Тоді настає реакція. Вид грубої трави, відомий ботанікам під назвою stipa pinnata, заволодіває землею, яку він покриває своїми твердими та дерев’янистими стеблами, доки фермер, скориставшись першою сухою погодою навесні, не знищить всю плантацію, підпаливши її.
Випалювання степу — це єдиний вид гною, якому я коли-небудь піддавався, і зазвичай виконується підглядаючи, щоб свіжий урожай трави міг негайно піднятися з попелу, як молодий фанікс.
Ця галузь татарського господарства зазвичай ведеться з великою обережністю, і випалювання рідко виходить за межі, які йому відведено; але іноді вогонь спалахує випадково або внаслідок зловмисного підпалу, і тоді пожежа лютує повсюди, поширюючись на сотні льє, знищуючи худобу та хлібні поля і поглинаючи на своєму шляху не лише окремі будинки, а й цілі села. Ці пожежі особливо небезпечні влітку через те, що в цю пору року майже всі види трав стають легкозаймистими. Вогняний потік насувається з непереборною силою, здіймаючись високо серед високих будяків або просуваючись крадькома, наче змія, крізь висхлу траву. Навіть вітер не завжди може зупинити його руйнівний хід, бо пожежа такого роду суне прямо назустріч вітру, то повільно, то швидко, залежно від природи палива, що живить її сили. Часом загарбник опиняється затиснутим між ярами і, здається, вичерпує свої сили, але кілька палаючих іскор, перенесених поривом вітру, дозволяють йому закріпитися на новій землі, і він не гає часу, щоб скористатися цією нагодою. Добре вторована дорога, яр або низина, де залишки вологи зберегли траву зеленою, є тими рубежами, якими слід скористатися, якщо треба зупинити просування ворога. Саме в таких місцях і займають позиції пастухи та чабани. Поспіхом копають рови, летючі іскри ретельно гасять, щойно вони падають, і іноді спроба зупинити хід такої пожежі увінчується успіхом. Однак часто ці спроби зазнають невдачі, і зневірені господарі бачать, як одне пшеничне поле за іншим охоплює полум'я, їхні оселі перетворюються на попіл, а перелякана худоба мчить рівниною, тікаючи від наступаючих клубів диму.