На сході сонця наступного ранку наші маленькі Росінанти знову були напоготові перед дверима. Ми попрощалися з великою подякою наших люб'язних артистів і почали підніматися на східні височини, що оточували Байдарську долину, бігаючи вузькими, кривими, кам'янистими стежками, доступними лише для гірських коней Криму. До речі, маленький товстий російський слуга, який був з нами, впав і залишився стирчати серед кущів, а його кінь утік. Грек, який зійшов з коня, щоб допомогти росіянину, необдумано залишив свого коня на волі, який також рушив на повній швидкості. Ми, кіннота цієї групи, звичайно, кинулися в погоню за втікачами, і вдалося зловити одного коня, але другий задерся по скелях, як серна, і зник у хмарах. Після різноманітних підйомів і спусків ми дісталися до східного бруса гори, де різкий спуск до берега моря. Вона така крута, така майже перпендикулярна, що спочатку здається неможливим піднятися чи спуститися; але в одному місці, де дві величезні скелі стикаються й утворюють кут, є вузька стежка, схожа на звивисті сходи, якою, обертаючи кожні чотири сходинки та чіпляючись за кущі, що росли з боків, ми досягли нарешті підніжжя скелі. Ця стежка називається Скала, і вважається одним із чудес Криму.
Алупка — назва татарського села і маєтку графа
W, який побудував себе, тут, на крайній південній точці с
Крим, замок, відомий на всі боки своєю архітектурою та гесперійською пишнотою. Сам проект цього будинку і садів, зроблений архітекторами, спеціально присланими з Лондона, коштував, як кажуть, 60 000 рублів. Очікується, що все буде завершено не менше семи мільйонів рублів, і, ймовірно, буде коштувати набагато більше. За рік до нашого візиту чекали імператрицю, і замок був спішно облаштований тимчасово для її прийому, приславши робітників з Одеси та з усієї країни, і утримувався протягом чотирьох тижнів, витрачаючи лише на платню вісім тисяч рублів на день.
Після цих розповідей про величезні суми, витрачені на це, ми були швидше розчарувався в замку і парку Алупки. Він побудований у готичному стилі з мармуру, знайденого в околицях, зеленуватого відтінку, так що він погано виділяється з ландшафту. Великі вікна не відповідають його готичному характеру так само, як і надзвичайно просторі та високі інтер’єри квартир. Їдальня справді чудова — бенкетний зал, придатний для королів і героїв; але книги, малюнки тощо нічим не примітні. Однак найбільшою помилкою, безсумнівно, є ситуація, коли відразу за нею стоїть гора заввишки 4000 футів, а попереду немає жодної перспективи, крім сірого безлюдного моря, бо чотири чи п’ять футів саду між ними розташовані на крутій схилі, з вікон якої не видно нічого, крім верхівок дерев.