Крим: Сімферополь, Бахчисарай, Севастополь та Південний берег

Бактшисераї оголошено їх виключним володінням, і, за винятком офіційних осіб, нікому іншому, крім татарину, не дозволяється проживати в ньому. Уряд також мав добрий смак докласти чимало зусиль для збереження палацу стародавніх ханів, колись страшних ворогів Московії. Місто густонаселене, і так само сповнене музики, пісень і життя, звуків сурм і дзвінких цимбалів, ніби там досі панували хани. Він утворює вражаючий контраст із двома дуже сучасними містами Севастополем і Сімферополем, і має таку силу, щоб нагадати патріотичному татарину або досліднику історії про російське завоювання, що легко повністю загубитися в спогадах про минуле. Він лежить, як я вже казав, у вузькій долині, що дає небагато можливостей для розширення з обох боків, так що складається лише з однієї довгої вулиці з кількома незначними відгалуженнями. На цій вулиці, яка до того ж дуже вузька, здійснюється вся торгівля і комерція Бактшисерая, центрального пункту всієї західної частини Татарської гірської країни. Тут в крамницях зберігаються всі вироби татарської і навіть турецької промисловості, а в будинках можна побачити більшість виробів у процесі виготовлення. Вулиці в російських містах такої безмежної довжини й широти, що ніде не можна добре оглянути, а тут все так близько, що можна доторкнутися рукою, і на кожному кроці виникає нова характерна картина. У той же час усілякі речі, які з нами ховаються в непроникній безвісті, тут відкриті для денного світла. У будинках немає вікон, але вся передня стіна складається лише з дерев’яних стулок, які можна опустити або розкрити за бажанням, і які іноді служать столами чи дошками для товарів. В одному будинку ви можете побачити пекаря, який готує тісто та запихає його в піч, тепло якої відчувається на вулиці. У наступному ви можете пропустити всі маніпуляції, необхідні для приготування турецького напою під назвою «boussa», усі процеси, які вважаються необхідними для надання йому справжнього смаку. Тут, у частині будинку, сидять кравець і його підмайстри, діловито простують геть, незважаючи на цікаві очі, які спостерігають за їхніми діями. Розкривається вся організація кухні кухарського цеху. У каструлях парується, а смажене ягня по-савськи посилає свої привабливі запахи, щоб привітати ніздрі голодних перехожих. На таких кухнях не можна готувати отруйні страви, і незнайомець, переконавшись у чистоті кухні, зупиняється, бере тарілку супу з чайника, який постійно кипить, а потім може дати собі скибку смаженої баранини, щоб розважити дозвілля, коли він мандрує. У деяких будинках можна побачити родини циган, які займаються торгівлею. ковалів, батько тримає молот, мати дме в міхи, а діти приносять вугілля, щипці та воду. У кожній крамниці перед очима покупця розкладено запаси, і він може з першого погляду побачити кількість і кількість усіх товарів, які він має.