Місто Сімферополь — цілком витвір сучасності, хоча невелике місце тут існувало ще за часів ханів, на місці, де нині татарський квартал міста. Столицею ханів був Бактшисерай, який лежав у невеликій улоговині в скелястій долині. Росіяни, які завжди любили все у великому масштабі, покинули це гніздо і заклали місто Сімферополь на свій смак, з вулицями такої ширини, що їх ледве видно, і в яких можна було проводити скачки, анітрохи не порушуючи звичайного руху. Він займає дуже центральне місце за своїм розташуванням, добре пристосований для того, щоб бути резиденцією уряду півострова, і містить, як і всі нові російські міста, багато красивих будинків, прикрашених зеленою фарбою та рядами колон. Тут проживає від сорока до п'ятдесяти німецьких сімей, переважно механіків із сусідніх колоній — столярів, годинникарів, малярів, 8cc. Татари займаються промислами сідельників, мідників, шевців тощо. Ринки, особливо фруктові, здаються надзвичайно добре обладнаними.
Дорога до стародавньої столиці, Бактшисерая, веде навколо підніжжя мису і має праворуч не простий, а широкий одноманітний степ, а ліворуч низькі, безлісі, трав’янисті пагорби. Країна але покращується, коли ми наближаємося до міста, і краєвид, до того часу невиразний, стає чіткішим і помітнішим, пагорби вкриті деревом, і нарешті дорога входить у дуже гарну долину.