За чашкою кави та люлькою молодий Мірза Крімтаєв розповів нам чимало анекдотів із татарських справ, особливо з родин колишніх султанів. Доля останнього нащадка стародавнього
Хана був досить примітний. Покинувши рідну країну, він деякий час мандрував Європою, а особливо Англією, де прийняв протестантство, а одружившись з англійкою, повернувся місіонером до Криму й оселився в Сімферополі. З тих пір його дочка була прийнята фрейліною в Санкт-Петербурзі.
Маючи ще візит, їдучи до Сімферополя, ми змушені були проміняти товариство нашого послужливого татарина на товариство нашого ямщика, який уже під'їхав до дверей, і відмовитися від розкішних диванів на танцюючі солом'яні мішки нашого тремтливого павоська. Таким чином, ми пішли, отримавши багато вдячності за виявлену нам гостинність. Перед від'їздом з Ялти ми отримали від поштмейстера листа на ім'я Його Високоповажності таємного радника Олександра Григоровича, колишнього губернатора Таврійського півострова, який жив за кілька миль від Сімферополя. Оскільки лист був дуже великий, чималий пакунок, ми подумали, що він, мабуть, містив якісь важливі депеші, і тому було б найрозсудливіше передати його нам у його руки. Коли ми прибули до його маєтку, ми повідомили, що його високоповажність спав післяобідню пору, і коли, після тривалого очікування, сплячий прокинувся, і нас допустили, важливу депешу було відкрито, і виявлено, що вона містить — посилку з візерунками сукна, надіслану кравцем в Одесі на вибір його високоповажності! Сміх був гучний і загальний; але хоч би якоюсь химерною була наша презентація, нас легко переконали продовжити наш візит. Його Високоповажність показав нам свою бібліотеку, наповнену найкращими історичними творами і, напевно, єдину в Криму. Він живе на своїй таврійській віллі цілий рік, і цілком можливо, що його будинок багато умебльований усім, що може сприяти насолоді тіла та розуму. Таким чином, ми мали нагоду оглянути розкішне житло заможного росіянина майже одразу після того, як покинули палац татарського вельможі.
Наші швейцарські відправлення дали нам чимало приводу для розваг на нашому шляху