Blu42 Media

Крим: Сімферополь, Бахчисарай, Севастополь та Південний берег

сторінка 632/740

Я їхав далі, радіючи, що знайшов нову країну. Я проходив між фруктовими садами, крізь які виблискували маленькі струмочки, і над гірськими потоками, які час від часу перетинали мій шлях, роздаючи свій «Салені Алейкум»^^ усім чоловікам, яких зустрічав, і радий нагоді злізти з коня та допомогти татарській дівчині піднятися з оберемком вошей. Елегантні особняки російських князів і генералів я проходжу, не кидаючи погляду, і поспішаю до тартайського села, яке я Я побачив мальовничо розташовану на вершині скелі, до якої можна було піднятися, сховавшись у горіховому гаю, і, підійшовши до них, кинув кілька слів по-російськи, сподіваючись, що вони десь піднімуть відповідь. Я не помилився Він сказав, що його звали Ісмаїл, і коли я попросив його провести мене в його село, а особливо в його будинок, він весело пішов, щоб виконати моє прохання, бо я бачив стільки випадків серед цих людей густо розкидані серед дерев і притулені одним боком до гори, так що можна було їздити верхи по їхніх плоских дахах. Вони великі, тому що займають місце внутрішнього двору, вкритого землею та дрібним камінням, викладеного за допомогою свого роду валика, і спираючись на стовбури дерев. Скляних вікон там немає, а на їхньому місці дерев'яні стулки, які справляють неприємний ефект, • наче будинки сліпі. У кожному домі є свій гай шовковиці, інжиру та вабіут, які мають подвійну рекомендацію.

mendatioii плодів beaiing, і tajung найкрасивіших і мальовничих форм. Перед будинком сиділа сестра Ізмаїла і ткала на ручному верстаті, щось на зразок філе, яке жінки носили на голові і називалося «мармарою». Вона відступила, коли ми наблизилися, і я хотів піти за нею й зазирнути в будинок, але цей Ісмаель не дозволив.

Він сказав, що там усе брудно й огидно; але він відвів би мене в кращу кімнату, яка була призначена для компанії, якби він міг знайти свого брата, який зберігав ключі. Після цього він піднявся на дах свого житла і почав оглядати всі сусідні дахи в пошуках свого брата. Немає нічого цікавішого, ніж огляд такого роду над дахами татарських хат, де зазвичай відбуваються всілякі справи: розвішується одяг, розкладаються сушитися фрукти, ком або тістечка, і гурти людей збираються в розмові, і ходять і приймають візити згідно з планом, прийнятим котами серед нас. У цьому новому полі спостереження я знайшов так багато, що привернуло мою увагу, що я не спустився, поки не пролунала остання поруччя для молитви від муедзина, і я побачив жовті капці, що поспішали з усіх боків до мечеті.