Нещастя перших днів поселення жваво описала мені літня мати Шульців, коли я супроводжував її до церкви після мого свята, яке сталося в неділю. Подорож через Росію з рідної країни тривала півтора року, два літа і одну зиму і була супроводжена великими труднощами. Багато німців померли ще до того, як заволоділи обітованою землею. Емігранти розділилися на дві партії: одна йшла через Відень, Моравію та Галичину, зимувала там, а потім продовжувала свою подорож через Поділля; інша сторона йде до Дунаю. Останні пережили найбільше, тому що до того часу, як вони досягли гирла річки, серед них спалахнула інфекційна хвороба, яка виявилася смертельною для багатьох. Коли мандрівники нарешті дійшли до кінця своєї виснажливої подорожі, вони справді знайшли землю, як і очікували, але будинки були придатні для проживання, а сільськогосподарське знаряддя було настільки поганим, що було абсолютно марним. Емігранти зовсім не знали не тільки характеру країни, але навіть її широти та географічного положення, не знали, коли орати, чи сіяти, чи що сіяти, і нічого з цього не могли дізнатися від росіян, бо не знали жодного слова їхньої мови. Заможніші з емігрантів були змушені шукати російських слуг і повністю довіряти їхньому керівництву, а бідніші сліпо наслідувати все, що вони бачили, що роблять їхні багатші сусіди, хоча власний досвід навчив їх краще.
Ліман, що лежить найближче до того, на якому розташоване село Люстдорф і позначений на наших картах як Сійхойський лиман^, так густо засіяний поселеннями навколо своїх берегів, що виглядає як озеро в
Holsteln. У верхній частині, де він ділиться на дві гілки, на язику землі між ними розташована велика німецька колонія Малий Лібенталь; праворуч лежить село Александровське, населене греками; ліворуч — російське село, відоме під багатообіцяючою назвою «Раскальська долина», Бурлактші Балк), а на чолі однієї з гілок — малоросійське село Сухий Лиман. Крім них тут багато рибальських хат, маєток і дача графині Потоцької. Я не знаю другого випадку такої щільної заселеності в степу.