Іншого разу, в середині жовтня, налетів сильний шторм зі снігом і вітром, який загнав усіх жителів Люстдорфа. Трапилося, однак, що мій господар, Шульц, підійшов до дверей, щоб подивитися на погоду, коли він побачив двох незнайомців із скорботним виглядом, яких він упізнав за англійських моряків, і які показали, що вони зазнали корабельної аварії та що їхні супутники ще не дісталися до берега. Пам’ятаючи про закони карантину, він пантомімою наказав їм нічого не торкатися, і повів їх до порожньої лазні, де замкнув їх, а його дружина постачала через вікна все, що їм було потрібно. Потім він продовжив розбудити селянських мешканців і, підійшовши до села, знайшов вісьмох бідних англійців, які марно намагалися піднятися по суворій стіні степу, вкритій бурульками та снігом. Мотузки були скинуті вниз, і частина екіпажу була підтягнута, але інші були занадто слабкі, щоб утримати їх, і знову відступили. Корабель був піднятий над водою, і він лежав на піску, а над ним люто розбивався шар. На борту ще були тесля, лоцман і капітан, який заявив, що не може залишити свою скриню з грошима й судновими документами, що він не в змозі підняти її сам, а двоє його супутників лежали виснажені, безпорадні й майже замерзлі. Колоністи не наважувалися піднятися на борт корабля через страх чуми, і знищення трьох здавалося неминучим, коли в останній момент деякі з карантинних солдатів з’явилися, піднялися на корабель і, на щастя, не запізнилися, щоб врятувати решту команди.
Крім цих «небезпек на морі», існували також «небезпеки на суші», і розповіді про мандрівників, які заблукали в степу вночі, в снігу чи тумані, промахнулися маяком і впали над прірвою, були такими ж численними і такими ж жахливими, як і розповіді про ковзання.
Доля села Люстдорф значно покращилася з часів його першого поселення, близько тридцяти років тому, коли воно складалося лише з кількох бідних очеретяних хатин, подарованих урядом першим поселенцям, у яких багато з них загинуло від холоду та труднощів. Переживши страждання першої зими, вони вирили ями в землі й зробили собі багнюки, наслідуючи росіян; і з часом, коли їхні справи покращилися, вони знайшли засоби, щоб звести свої нинішні зручні приємні будиночки з великими просторими кімнатами та зеленими жалюзі, оточені акуратними квітучими садами.