Повертаючись, я зайшов до куреня козака, що стояв при дорозі. Він і його товариші були з-за Дунаю і входили до берегової охорони. Деякі сиділи внизу на воді й ловили рибу на користь маленького господарника. Їхній Imt, який лежав напівзахований під кількома кущами, на кінці невеликого мису, був надзвичайно охайним і містив їхні ліжка, домашнє начиння, їхні руки та дзеркало. Я не знаю, чи цю охайність слід приписати їхній власній любові до порядку, чи пильному нагляду їхніх офіцерів.
Під час останньої турецької війни ці козаки перейшли до росіян, але раніше вони були на службі у турків. Вони казали, що їм було набагато приємніше жити з падишахом, або пашою, як вони називали ліім. Вони мали п'ятдесят карбованців зарплати кожні півроку місяців, а тепер так і отримали мало що доводилося батькам посилати їм допомогу з рідних сіл. І тут служба, казали вони, була така важка, вони ніколи не були вільними, а під час вахти вони були зобов'язані стояти перед статуями Уке. Під падишахом вони могли лягти на траву, а то й подрімати час від часу. Вони справді мали здійснити серйозні походи через Анатолію проти гірських людей (курдів) і проти арабів за Єрусалимом, які були чорні, як степова земля. Досить їм було панування з турками, але вони отримали велику здобич. У Туреччині було все, що тільки можна побажати — хліб і фрукти, і ліс, і жінки, — а тут тільки степ, степ, степ! Найстрашніше, однак, було чергування на карантині, бо вони ніколи точно не знали, кого стріляти, а кого ні. Ці люди багато подорожували, і я деякий час розважався, вивчаючи географію в їхніх рахунках; це було так само, як спроба розшифрувати якийсь старий і напівзнівечений напис.
Проходячи через великий виноградник графа Воронцова, я дізнався, що з 60 000 виноградних лоз 40 000 були знищені морозом попередньої суворої зими, і з цього факту можна зробити певне судження щодо того, наскільки далеко південь Росії може стати виноградарською країною.
Є, однак, один вид садів, які можна побачити по всій Одесі у найвищому стані досконалості, і тому було б невибаченням пройти повз, а саме, баштанні сади малоросійців, що називаються татарським словом «баштаїс». Вони зустрічаються на всьому півдні Росії, в Криму та Україні; серед татар на Кавказі та за Каспійським морем аж до Великого. Тартайський.