Єдині мануфактури, які мені вдалося відкрити в Одесі, це кілька канатних доріжок і сорей, де виготовляли макарони. У першому виготовлено багато мотузок для турецького флоту, і я знав одного ропеніакера, який посилав щороку 20 000 пудів мотузок до Константинополя. Ці мотузки іноді виготовляються з величезної товщини берлінського еля в діаметрі. Макаронні фабрики відправляють свій товар по всьому Чорному морю і трав'янистому морю степів, де підсушений хліб і корабельне печиво часто так само необхідні, як і на широкому океані.
Школи в Одесі не перебувають у більшому розквіті, ніж мануфактури міста, але, на мій подив, я виявив, що там є школи того чи іншого роду майже для кожної нації. італійська, німецька, вірменська, грецька для дітей молодших класів; представники вищих класів майже всі відвідують Імператорський ліцей.
Кілька кораблів, які належать Одесі, є виключно власністю грецьких домів. Зазвичай вони будуються в Греції, але плавають під російським прапором. Кажуть, що судна, побудовані в Херсоні, надто скромні, і мешканці узбережжя є компетентними суддями в цьому питанні, оскільки вони часто використовуються для розбивання уламків, викинутих суміжними штормами. Корпус англійського корабля кидає їх у розпач; адже вони кажуть, що, незважаючи на кількість деревини та заліза, які містяться в ньому, це завдає їм більше клопоту, щоб розбити, ніж це варте.
Швидкість рейсів із цього порту до Англії, порівняно з рейсами до інших країн, також, здається, означає перевагу англійського судноплавства. До Константинополя подорож розраховується в середньому на 5 або 6 днів; до Смирнського, 15; до Мессіни від 20 до 25; до Алжиру від 25 до 30; до Єгипту від 30 до 35; до Неаполя від 25 до 30; до Трієста від 35 до 40; до Марселя від 45 до 50; а до Англії — 60–70.