Основна маса населення, проте, всюди малоросіяни. Ця цікава раса людей останніх років поширилася таким чином, що заслуговує на набагато більше уваги, ніж зазвичай. Рідна місцевість малоросів знаходиться в урядах Київської, Полтавської і Чернігофської, тягнеться аж до Карпатських гір, де живе під австрійським скіпетром гілка їх, руснаки. В останні роки ця раса землеробів поширилася по Новій Росії до берегів Чорного моря, до Молдавії, Криму та Кавказу.
В Олександрії була кав’ярня, яку тримав єврей, і його гарненька дочка готувала нам каву. Ми зробили їй компліменти за її блискучі очі та перламутрові зуби, але вона, здавалося, надала набагато менше цінності цим природним коштовностям, ніж розкішному, розшитому перлами ковпаку, який вона носила на голові. Усі єврейки в Новій Росії і в Малоросії, аж до Галичини, носять величезну, тугу і дуже непоказну шапку, якій основа зазвичай з чорного оксамиту, поверх якого утворена ціла мережа перлів, і цю прикрасу вони називають мушкою. У багатих і бідних мушка завжди майже однакова за формою, єдина різниця полягає в більшій чи меншій вартості перлин, а іноді й інших дорогоцінних каменів, прикріплених до неї. Дівчина таким чином часто носить на голові половину свого майна, бо коштують ці шапки зазвичай від 500 до 100 рублів, а деякі навіть по п'ять-шість тисяч. Мушку однаково носять у свята і в робочі дні, як у кітці, так і на променаді, і часто можна побачити голову, усипану перлами, коли весь інший костюм складається з простих ганчірок. Ця мода породжує дуже широку торгівлю перлами в Одесі, Таганрозі та інших портах Чорного моря. У географічних межах мушки має бути близько двох мільйонів євреїв. Тепер припустимо, що серед них є лише 300 000 дорослих жінок і що лише половина з них носить мушки, хоча, по суті, ніхто, крім найбідніших і небагатьох, які мають аристократичний тон, ніколи не можна побачити без відмінних прикрас, і припустивши, що в середньому кожна коштує лише 500 рублів, лише цей підрахунок дасть нам капітал у розмірі 76 000 000 рублів вкладено в шапки євреїв цієї частини світу.
Був прекрасний вечір, коли ми перетинали степ між Олександрією та Єлисаветполем, і картина була, звичайно, будь-якою, але неживою та спустошеною. Крокуси, гіацинти, тюльпани та інші квіти, які з’являються одразу після танення снігу, справді вже зів’яли, але трава була чудово зелена й свіжа, і вся кишила тваринами.