ТВАРИННИЙ СВІТ ПРИБАЛТІЙСЬКИХ ГУБЕРНІЙ.
Тваринний світ демонструє стільки ж pecuHar форм і обставин, як і рослинний світ у цих країнах. Багато тварин належать виключно їм; багато, які звичайні з нами, невідомі тут, або є рідкісними та випадковими відвідувачами; в той час як інші, майже казкові для нас, тут знайомі та звичайні.
Вовк – найпоширеніша з усіх диких тварин, особливо в Естонії. Це така велика мука для селян і пастухів, що місяць грудень, коли холод і голод женуть вовків найчастіше до людських осель, вони називають «Вілку мехнес», або вовчий місяць. У Джаймарі виття вовків є такою ж поширеною нічною музикою, як і верчання котів у наших містах.
Ведмідь, брат вовка, тепер зовсім покинув провінцію Курляндія; але в Лівонії, а тим більше в Естонії, він все ще поширений. Зустрічається багато різних видів ведмедів. На Чудському озері і між Нарвою і Дерптом зустрічається найбільший, найсильніший і найнебезпечніший вид. Воно попелясто-сіре, з білою смугою навколо шиї. Полювання на ведмедів і цькування — улюблені розваги знаті. Естонці також з великою незворушністю зустрічаються з цією дикою твариною і дуже часто вивозять на ринок ведмежі шкури та ведмеже м'ясо.
Рисі зустрічаються не так часто, як ведмеді, ще рідше – бобри та білки. Лисиці менше, ніж у нас. Дика свиня – частий гість з Литви.
У всіх великих лісах водиться гігантський лось на півночі; але німецькі дворяни так люблять полювати на нього, що здається, що в деяких районах він зникне. Найбільше лосів у східній Ліфляндії, де за один день полювання часто вбивають двадцять-тридцять, а іноді й сорок-п’ятдесят. Корінні жителі країни більш щедро ставляться до цієї благородної тварини; і самку лося часто бачать, як вона пасеться зі своїми дитинчатами разом з пастухом і його отарою. Лось ніколи не був приручений, і всі спроби звернути його гігантську силу на службу людині були безуспішними. Його флослі, які є тут дуже частою стравою, мають смак між яловичиною та олениною. Шкіра формує надзвичайно тверду та товсту шкіру; у багатьох місцях він непроникний для мушкетної кулі. Лося рідко вбивають першим або другим пострілом; іноді навіть тікають із чотирма мушкетними кулями в тілі.
Зайці поширені по всій губернії, а олені часто зустрічаються в Курляндії. Борсуки і бабаки риються в землю, а видри і бобри мешкають на берегах річок.