Жодне місто в Німеччині не може так палко захоплюватися Шиллером і Гете, як Рига. Шлегель, Тік, Платен, Міллер, Рукерт і т. д. мають тут усіх своїх учнів і шанувальників; Ні, сама бідність країни/самої бідності в літературі, здається, робить її більш живою порівняно з материнською країною. Насправді німець почуватиметься в балтійських провінціях як удома, у двох найважливіших пунктах мови та літератури. Культивованіші жителі задоволені, якщо вони знають російську мову достатньо, щоб мати справу з російськими постильонами та човнярами, і рідко розважаються у години дозвілля іншими книгами, крім книжок французьких та німецьких авторів. Твори Пушкіна, Дершавіна, Круйлова, Карамсіна, 8 ст., менш відомі, ніж у багатьох частинах Німеччини.
Таким, наскільки я зміг правильно його зобразити, є становище наших німецьких братів на берегах Балтики. Німецька мова, манери, література, релігія та установи; Німці в серці й душі, їм все ще загрожує повільна, але регулярна втрата національності через зазіхання слов'янської раси. У Курляндії досягнуто найменшого прогресу в цьому відношенні; в Естонії прогрес був найбільш разючим. Однак у містах це відбуватиметься дуже повільно, навіть повільніше, ніж серед дворян, тому що становище німецького дворянина в прибалтійських провінціях набагато більше нагадує становище російського «памдштшика», аніж становище громадянина там — становище російського «мдянина». Хай довго ми зможемо співчувати їм як нашим співвітчизникам, і нехай вони залишатимуться, якщо не частиною, великої німецької ліги, принаймні великої німецької родини народів!