стежити за інтересами грецької церкви, забезпечувати її єдність і гідність у балтійських провінціях. Інсталяція цього єпископа викликає у лютеран величезне занепокоєння та гнів. Російська церква, внаслідок цього призначення, придбала організовану дію в німецьких провінціях і має можливість займати набагато більш грізну позицію у своїх зазіханнях на лютеранство. Коротше кажучи, лютеранство в Росії не отримує прозелітів, а постійно втрачає деяких своїх членів через акти відступництва; але він певною мірою компенсує цю втрату німецькими іммігрантами, які прибувають з-за кордону, і він має інші джерела збільшення, так що його спад, у гіршому випадку, дуже повільний і поступовий.
МОВА І ЛІТЕРАТУРА НІМЕЧЧИНИ ТА РОСІЇ.
У прибалтійських губерніях російською мовою говорять виключно всі росіяни; бо ці люди тримаються своєї мови так само наполегливо, як і своєї релігії та одягу, і оскільки німці, лати та естонці, які мають з ними справу, загалом вивчають їхню мову, вони рідко розмовляють іншою. Усіх німців, які вступають до російської армії як офіцерів, примушують свідчити про їх володіння російською мовою, перш ніж вони зможуть отримати свої обов’язки. Всі державні чиновники, всі німецькі вчителі, професори і навіть священнослужителі повинні знати російську мову, і ні в Дерпті, ні в російських університетах не приймають студента, який би не знав її. Здобути ці знання, однак, часом нелегка справа, оскільки в балтійських провінціях бракує вчителів російської мови, і німецькі родини часто вважають себе щасливими, якщо їм вдається спіймати російського офіцера-інваліда чи розформованого солдата, який здатний і хоче навчати їхніх дітей російською.