Від закону про звільнення не можна очікувати довготривалих позитивних наслідків, доки не буде зроблено подальших кроків щодо надання селянам права набуття власності на землю. Лише тоді можна пробудити працьовитість селянина, лише тоді він виявить бажання покращення; лише тоді він буде намагатися піднятися зі свого теперішнього приниження. Це сприяло б процвітанню всієї країни, і, безперечно, самі дворяни мали б велику користь; але видається настільки мало перспектив настільки бажаної події, що навряд чи варто довго міркувати про результати. Якби справу латів і естонців можна було розглядати окремо, для них були б певні надії; але уряд не наважується, якщо вони хочуть, через свої інші поневолені провінції, віддати повну свободу кріпакам на Балтиці; і небагатьох, хто прагне це зробити, перемагають настрої, які або бажають протилежного, або не цікавляться цією справою. Поки конституція самої Росії не буде змінена, так добре розпочате звільнення, навряд чи просунеться далі.
^ Найважливішим наслідком емансипації естонців і латів можна назвати зусилля, докладені останніми роками для їх розумового вдосконалення. Набуті знання про ці раси були
раніше майже виключно релігійного характеру, бо хоча читання їх часто навчали, все ж це було цілком обмежено гімнами та псалмами, а їхні релігійні знання не виходили за межі церковного катехізису. Шкіл було дуже мало, і ті невеликі знання, якими вони володіли, передавали їхні батьки, загалом матері. Батьки, які самі не вміли читати, але бажали, щоб їхні діти вчилися, користувалися послугами старих і немічних людей, які, будучи непридатними для активної роботи, звикли мандрувати від Гезінде до Гесмдче, заробляючи на життя навчанням, чим могли. Пастор також здійснював свої періодичні візити, щоб наглядати за прогресом свого фіоку. Влітку ж взагалі забувалося все, чого навчилося взимку.