Естонці набагато сміливіші рибалки та любителі риби, ніж лати. Естонець, хоч і самотній і озброєний лише одноствольною зброєю, послідує за ведмедем у своє барліг, тоді як за одне помилкове прицілювання, швидше за все, послідує вірна смерть.
Естонці не займаються жодною галуззю промисловості чи мануфактури з метою торгівлі. Кожен чоловік робить для себе все, що йому потрібно. У своїх будинках чоловіки займаються тим, що вигинають і скріплюють березову деревину на полози для саней, або розколюють її на клепки; виготовляють обручі для діжок, роблять дерев'яні тарілки, посуд, ложки тощо, або вичиняють овечі шкури. Жінки тим часом займаються ткацтвом, прядінням, шиттям і білінням; вирізають скіпки з березового дерева та плетуть з його кори личаки. Так вони живуть уже тисячу років; чи наступна тисяча років не принесе їм більших змін? Хто знає?
Ця практика, однак, заснована на досвіді, як, можливо, у випадку з багатьма іншими національними забобонами, якщо ми простежимо їхнє походження. Руді мурахи — лиха прикмета естонців — зазвичай водяться у вологому ґрунті; чорні мурахи в сухому.
РАБСТВО ТА НЕДАВНЯ ЕМАНСІПАЦІЯ ЕСТОНЦІВ
Перший початок, поступове розширення та кінцева загальність рабства, в якому так довго потонули аборигени цих країн, часто досліджували, але ніколи не встановлювали. Немає жодних законів, указів чи документів, які чітко проголошують втрату всіх своїх прав підкореним народом, а також немає жодних, у яких можна було б виявити законне походження чи визнання принципу спадкового сервітуту. Навпаки, багато старих договорів і законів германців після завершення їхнього завоювання можна було б вказати, щоб довести, що на підкорені раси, навіть після періоду їх поневолення, дивилися в світлі вільних людей. У деяких старих ризьких документах Жития та Листи згадуються як четвертий стан, який співпрацює з трьома німецькими станами.