На корчмі в Глухові шум, метушня і гам сповіщали про близькість великої столиці. У деяких кімнатах джентльмени співали для розваги дам; це були німецькі приладобудівники, які поверталися до Петербурга після відвідин Риги. В іншій кімнаті ціла група галасливих російських кучерів і візників разом розмовляла і сварилася. Російські офіціанти та прислуга то заходили, то виходили, обслуговуючи то одного гостя, то іншого, то хапаючи балалайки, щоб розважитися мелодією. Посеред групи галасливих сваряться товаришів сидів старий, співаючи вголос монотонним голосом деякі російські мелодії чм-ч з книги, яка, як він сказав мені, була уривком з Біблії. На подвір’ї один фінець танцював і грав незвичайні мелодії на інструменті, якого я ніколи раніше не бачив. Він назвав це дутка. І зовнішнім виглядом, і звучанням він був схожий на кларнет, але тони були менш гармонійними та більш носовими; це було щось середнє між кларнетом і волинкою.
Мене не мало здивувала поведінка відомого молодого росіянина, з яким я тут познайомився. Я бачив, як він курить сигару, і коли я хотів викурити люльку, я запитав його, де він її запалив. Він показав на оброс, святу картину, перед якою завжди горів священний вогник. Я не міг уявити, що він випалив свою сигару біля цієї лампи, і попросив його пояснити. Він взяв мою люльку й відразу запалив, при цьому сміючись зауважив, що це зовсім не турбує його сумління і що він знає різницю між релігією та забобонами. Такі дурниці, казав він, уже вийшли з моди серед молодого дворянства. По правді кажучи, подумав я, марновірство мого бідного грубого візника, який щоранку хреститься і ніколи не проходить оброс без шанобливого поклону, подобається мені більше, ніж модна безтурботність цього молодого шпиґа нобіхти.
У Глухові ми повністю увійшли в Росію і були настільки повністю оточені російським життям, що я мушу розірвати натив, який більше не мав би посилання на німецькі прибалтійські провінції, і присвятити решту цієї частини моєї праці таким описам і зауваженням про країну та її мешканців, які могли б передати більш досконалу картину в розумі читача.