Blu42 Media

Балтійські провінції: Дерптський університет, Ревель, Нарва, латиші та естонці

сторінка 525/740

Дійсно, у найвільніших націях шляхетні риси раси розвинені в повній досконалості й красі лише в небагатьох індивідів, а в найбільш поневолених споконвічні чесноти є настільки сильні від природи, що жодні несприятливі обставини не вистачають, щоб їх знищити; але у вільній нації ми можемо спостерігати певну свіжість і здоровість, навіть у тих, у яких ідеальний тип національного характеру сильно спотворений і почорнілий; тоді як поневолений народ завжди виявляє певну хворобливість, навіть у своїх найкращих і найблагородніших зразках. Нам неможливо знати, якими могли б стати лати, якби їхні природні хороші якості розширилися під підбадьорливим впливом свободи; бо жодна частина раси протягом багатьох століть не користувалася незалежністю; але частково з тих селян, яким пощастило бути м’яким і справедливим управлінням, частково з багатьох чудових характерів, які навіть зараз можна знайти серед них, а частково з описів, наданих у старих літописах примітивного патріархального життя стародавніх літів, ми можемо певною мірою здогадатися, наскільки люди здатні вдосконалюватися.

За своєю природою лати м'які, слухняні й чуйні, у вищому ступені; якості, які за більш сприятливих обставин могли б сформувати найкращі характери; але рабство настільки їх зігнуло й спотворило, що вони стали згубними й огидними.

Їхня чутлива покірність, яка могла б зробити їх сприйнятливими до найвищого вдосконалення, перетворилася лише на уподобане підлабузництво та підле услужливість.

Летти від природи розумні, швидкі, розумні та винахідливі; але ніколи не звільнені ні на мить від праці плуга, ці якості лежать бездіяльними або виявляються лише в повсякденних дрібницях; у розташуванні їхньої збруї, пошитті хутра, обшивці їхнього взуття тощо.

За своєю природою літи дружелюбні, щирі й чуйні, і незнайомець, неупереджений і байдужий гість, який прийде до них як чоловік до людей, неодмінно знайде їх такими; але коли німецькі лорди та їхні підлеглі протягом століть ніколи не входили в свої хатини, а як жорстокі деспоти та тиранічні мучителі, чи варто дивуватися тому, що лати живуть, стаючи боязкими, підозрілими та брехливими, — що їхні собаки повзають геть, а їхні діти кричать і плачуть, М'ен коли Вацеш (німець) входить до їхніх дверей?