Цигани блукають бездомними по Естонії, Ліфляндії та Курляндії, як і по інших країнах, і дотримуються свого старого кочового способу життя, незважаючи на найсуворіші закони, які проти них діють! У Ліфляндії їх менше, ніж у Курляндії. Вони наймають себе так само, як і в інших країнах, а саме, як крадіжки, торговці худобою, tinkci9, icc. У багатьох випадках їм все ще дозволяється залишатися поза командуванням власних вождів або циганських королів, тому що вони платять більше грошей.
ЕЛЕМЕНТИ НАСЕЛЕННЯ.
їм, ніж будь-якій іншій владі, і тому, що ці вожді можуть нести відповідальність за злочини своїх підданих. Наприклад, якщо циганському королю загрожують покаранням за крадіжки його народу, злочинця незабаром виявляють.
Євреїв рідко можна зустріти десь, крім Курляндії, бо в Ліфляндії та Естонії єврею фактично заборонено залишатися більше двадцяти чотирьох годин у будь-якому місті чи місті. У Курляндії, однак, вони зустрічаються скрізь, у містах, селах і Едельхкфені, де вони займаються сільським господарством і різними механічними мистецтвами, як ковалі, теслі, муляри тощо. У містах вони також кравці, майструвальники, склярі, шевці, брокери та крамарі; але візники в містах, корчмарі та торговці бренді в селі майже виключно євреї. Вони практикують різноманітні хитрі та підступні прийоми, роздаючи селянам бренді, і спонукають їх до пияцтва, беручи кредит, отримуючи різні дрібниці та рухоме майно в плату за їхні спиртні напої тощо. Таким чином вони часто зовсім розоряють бідних латів і естонців.
Більше третини жебраків і жебраків Курляндії є євреями, і страшно подумати про глибину злиднів і злиднів, в які потопають ці єврейські жебраки. Як контрабандисти євреї на кордоні Курляндії та Литви є настільки досвідченими, що часто кидають виклик найсуворішим запобіжним заходам російського уряду.
Старі постанови герцогів Курляндії, спрямовані проти цієї нещасної раси, досить смішні і спрямовані на негайне й повне знищення юдаїзму в країні. Зазвичай вони називаються «Ордонанси про повне знищення євреїв», і деякі з них починаються так: «Наша щира воля і задоволення, щоб через шість тижнів жоден єврей ніде не залишався в межах нашого князівства». Як мало євреї турбувалися про герцогську волю та задоволення, доводить той факт, що замість шести тижнів минуло сто років, навіть не зменшивши їх числа. Інший герцогський едикт наказує: «У всіх євреїв, спійманих на вулицях, відберуть коня, віз і все їхнє майно, жорстоко пошмагають, а потім з ганьбою виселять з міста». Також додається, що всі особи, які приймають, дають притулок або допомагають євреям, «повинні бути покарані найбільш взірцевим чином».