Зростання вишуканості та розкоші збільшило потреби знаті та звузило їхні старі джерела доходу. Таким чином, збільшення доходів стало об'єктом уваги; а в Лівонії утворилися сільськогосподарські товариства землевласників за зразком німецьких. Було написано багато книг і брошур про те, як пристосувати іноземні вдосконалення до обставин і умов цієї країни. Молоді дворяни більше, ніж будь-коли раніше, вивчають науку про сільське господарство в німецьких університетах; багато читають сільськогосподарські книги та журнали, а вдосконалення в управлінні землею є актуальною темою розмов. Імпортуються та винаходяться нові молотарки; худобі починають готувати їжу та житло. Велика рогата худоба Голштехі і Швейцарії завозиться для поліпшення вітчизняної породи. Деякі освічені землевласники наймають німецьких ветеринарів і німецьких лісників. Незважаючи на все це, реформа просувається дуже повільно. З жодної галузі людської промисловості не так важко позбутися старих упереджень і звичок, як із сільськогосподарського мистецтва. Як правило, їх слідують виключно ті, хто сліпо невіглас і упереджений. «Наші ixthors завжди так робили — чому б ми мали cio інакше?» — кажуть латиш і естонець, як і будь-який інший селянин у світі.
Далека історія цих країн повністю прихована від нас, сучасних мудреців, істориків і дослідників. Ані Тацит, який говорить нам про ілерулів, готів і венетів; ані секретар Хайєр, пастор Ватсон чи Тлімманн, які сперечаються про те, що розповідає нам Тацит; ані Ілейнріх дер Летте, ані Ризьке історичне товариство не можуть дати нам жодних чітких уявлень щодо ранніх мешканців цих країн, їхнього стану чи походження.
Коли німці-завойовники та літописи підкорили та колонізували цю країну, вони виявили, що аборигенні нації розповсюджені точно так само, як ми їх бачимо зараз. Лети населяли Курляндію і південну частину Ліфляндії; естонці північну половину Лівонії та Естонію. У первісні віки лати та естонці могли насолоджуватися політичною незалежністю, але ці раси, здається, мало пристосовані для формування регулярних політичних спільнот; і відповідно, як тільки ми маємо будь-які записи, ми знаходимо, що вони живуть у більшій чи меншій залежності від неіо-хбурінських націй.
Землю послідовно заполонили руські, полські, шведські, датські та німецькі племена; але з усіх цих різноманітних завоювань жодне не мало такого великого значення для долі країни, як завоювання німців