Серед домашніх тварин найцікавішим є кінь. Він невеликий на зріст і силу, але викликає подив завдяки своїй надзвичайній здатності витримувати втому й труднощі. Коні, безсумнівно, є найкращими робітниками в балтійських провінціях, і на них не тільки випадає найтяжча й найважча робота в країні, але й вони мають нести найважчу частину того ярма рабства, яке обтяжує її первісних мешканців. Те, як лати ставляться до своїх коней, є одним із найнеприємніших моментів їх характеру. Вони сторицею мстять бідолашним терплячим маленьким створінням за кривди, яких самі зазнають: вони майже не піклуються про них, а іноді буквально б’ють до смерті. Однак ці коні повинні виконувати не тільки звичні для нас почуття, але й багато інших. Неймовірно, якою енергією, активністю, витривалістю наділила тварин природа. Здається, пучок сухої соломи освіжає їх так само сильно, як рясна їжа вівса німецького коня. Здається, вони майже ніколи не відпочивають і не сплять, ні вночі, ні вдень. Їх часто залишають на відкритому повітрі, коли вони сильно потіють, незахищені від найлютішого холоду, і все ж вони ніколи не здаються гіршими. Ця дивовижна порода коней поширена не тільки в Кукурудзяній землі, Ліфляндії та Естонії, але й у Фінляндії, Інгеннаннланді та в Литві.
Відсталим, як мистецтво землеробства, безперечно, є в цих країнах, і відсталим, яким воно повинно залишатися, хоча нинішня феодальна структура суспільства
триває, але незаперечним є те, що новий дух зараз активний серед сільського населення, викликаний частково імпульсом з Німеччини, а частково дуже хитким станом нинішніх феодальних установ. Перший крок до їхнього скасування, номінальне звільнення кріпаків, уже відбулося, бо тепер селянин за законом може залишити маєток свого пана в маєток іншого. Другий крок — легалізація права селянина володіти землею та власністю — ще належить зробити. Багато дворян бажають повного знищення феодалізму, а деякі навіть покінчили з рабством у своїх власних маєтках і обслуговуються найманими робітниками.