«Коли кілька днів тому я пішов до лісу рубати дрова, то почув шум у кущах. Я тихо ступав по снігу і побачив велику ведмедицю в барлозі з її ведмежатами. Вона лизала лапи. Я не наважився напасти на неї, бо мав із собою лише сокиру, але точно запам'ятав, де вона була, і пішов додому по рушницю. Я повернувся до лісу зовсім один, бо, правду кажучи, був скупим і не хотів ділитися шкурою. Коли я підійшов до ведмедиці, то почав кидати в неї каміння та сніжки, щоб вона звернула увагу і встала, бо в такому положенні в них легше стріляти. Ведмедиця озирнулася, загарчала і піднялася на задні лапи; я прицілився, вистрілив і влучив їй у правий бік; вона впала, і я добив її ножем. Оскільки моя рушниця була одноствольною, мені було б непереливки, якби я промахнувся; ведмедиця обійняла б мене зовсім не ніжно. Однак ніколи не слід впадати у відчай, навіть в обіймах ведмедя; адже завжди є шанс заколоти звіра ножем. Я вбив багато ведмедів у такий спосіб, але в таких випадках рідко обходилося без втрати крові. Кілька років тому я втратив кілька товстих шматків м'яса з руки і плечі, а минулого року ведмідь так невміло зняв з мене шапку, що вся шкіра пішла. Але я заколов її, знову поплескав по шкірі променів і вилікувався". Він показав мені свою голову, вкриту недавніми шрамами. Цікавий факт, що ведмідь завжди нападає першим на голову свого супротивника. Це підтверджує нещасний випадок, який стався незадовго в Лівонії. Двоє росіян із Новгорода, які подорожували з танцюючим ведмедем, одного дня спили в сільській корчмі, а в їх Коли вони продовжили свою подорож, один з них прив'язав ведмедя до пояса. Але він став надзвичайно лютим, і він напав на одного з господарів Пастух знайшов його задіяним у знищенні та пожиранні своєї кричалої та бореться жертви. Пастух з великими труднощами зумів врятувати іншого чоловіка, Авго весь час міцно спав.
Шкура ведмедя продається російським скотарям; м'ясо їдять самі селяни або продають у Нарві. Малюків годують молоком і хлібом, поки їм не виповниться дванадцять місяців, а потім їх розстрілюють за шкіру. Такою, мабуть, буде доля наших п'ятьох малих знайомих; хіба що, справді, їх придбає якийсь доглядач танцюючих ведмедів і заробить собі на хліб виставкою своїх досягнень.