У Вольмар ми прибули ввечері. Маленьке містечко виглядало одночасно веселим і спокійним. Вулиці були широкі й прямі, будинки чисті й гарні, а всі вікна сяяли вогнями, нагадуючи мандрівникові про затишок у колі спілкування. Не всі переконання сучасної Європи, ні семирічна війна, ні польські повстання, ні руйнівні грози, які зробили імена Наполеона Бонапарта та французьку революцію жахом для світу, вплинули або порушили
Вольмар та його лівонські міста-побратими. Хвилі неспокійного океану безупинно бушували повз них, але не турбували їх спокою.
Маленькі міста Лівонії не йдуть в ногу з духом епохи, як німецькі, і не користуються перевагами нових матеріалів і обставин, що виникають навколо них. Вони не забезпечили занепад феодальних інститутів промисловістю, інтелектом і розумовою діяльністю 19 століття. Вони поступово занурюються в абсолютне небуття. Не можна згадувати жодної галузі мистецтва, промисловості, науки чи промисловості будь-якого роду, у якій будь-яке з цих міст є першим. Так само незначною є їхня літературна діяльність. Деякий час тому кілька з цих маленьких міст погодилися видавати спільну щотижневу газету. Їм вдалося зібрати якусь цікавинку, яку вони опублікували в першому номері, але наступного тижня запитали новий номер, і все, що вони мали сказати, уже опубліковано. Щоб, отже, не піти відразу на землю, вони перевидали перший номер, і передплатникам довелося сприймати його як нове, вдосконалене видання. Проте настав третій тиждень, і всі були в розпачі, бо ніяк не могли зібрати речовину для третього числа; і, щоб не розігрівати ту саму страву втретє, видання оголосило себе неплатоспроможним, і починання вибухнуло серед загального сміху.
У цій частині країни є одне природне виробництво, відоме в усьому світі носіння сорочок і панчіх, а саме: лівонське насіння льону та льону. Особлива досконалість лівонського льону є загадкою для землероба; чи то ґрунт, на якому він росте, чи вода, якою він «гальмується», чи обробка, яку він отримує, надають йому велику цінність, чи особливо потужний і чудовий зразок рослини льону був спочатку доставлений з Едему до Лівонії, достатньо, жоден ткач чи землероб у всій Європі не заперечує перевагу лівонського льону та насіння льону. Проте найкраще з найкращого росте в Марієнбурзі; він має високу довжину, тонкий, як найтонше волосся, найздоровішого кольору, м’який і сяючий, як шовк. На Марієнбурзькому ринку приємно бачити навантажені вози льону; вони з'являються у вагонах найяскравішого шовку.