Це свято тим більше жваве, що припадає на той же день, що й Освячення російських плодів. Свята Помони, мабуть, дуже нагадували російське свято фруктів. Всі види фруктів, які дозрівають в цей час, ранні яблука, пліміс, горох і т. д., привозяться великі кількості на ринки та навколо церков, де торговці сидять довгими рядами. До цього дня, будь вони настільки стиглі, жоден росіянин не скуштує осінні плоди; після цього дня ніяка ступінь незрілості їх не зупинить. Селяни рано поспішають до церков, навантажені мішками яблук, груш, слив.
Потім виконується російська служба, після чого торговці розкладають свої фрукти по тарілках і стравах, розкладаючи довгі алеї в церквах, з широкими алеями між ними. Священики входять у процесії, співаючи та окроплюючи фрукти святою водою. У той момент, коли це закінчується, починається «жування», і на вулицях, ринках і в церквах старі й малі зайняті споживанням яблук, груш і слив з медом і молоком. Діти їдять скільки завгодно фруктів, бо освячені ласощі їм не зашкодять. Навіть немовлята на грудях отримують смоктати товсті груші, священики стоять біля дверей церкви і їдять яблука, найбідніші жебраки отримують цілі мішки, наповнені яблуками, грушами та іншою їжею, і всі разом радіють щедрості Помони. Буде видно, що це російське свято освячення фруктів дуже добре гармонує з голодною скорботою.
Пісок, вереск і болота - це головні риси околиць Риги, і влітку нестерпний пил, що викидається з піску, псує всі насолоди. Часто пропонувалося вирівняти й культивувати піщані пагорби, а також перетворити безплідні пустища на плідні райони; але нездоланні труднощі завжди протистояли цим планам.
Околиці Риги такі ж безлюдні, як і околиці Мітау, для мандрівника, який лише проходить повз нього, не прогулюючись, щоб відкрити затишні людські притулки, що лежать безперервно серед лісів, озер і боліт.
Ризькі купці, навпаки, розшукали всі сухі місця в дельті Двіни і прикрасили їх акуратними, невигадливими, але чарівними заміськими будиночками. Ці красиві вілли називаються Ilofchen, і безліч цих Hofchen оточує Ригу. Кожен помірно заможний купець має якийсь такий відступ, де він проводить частину літа зі своєю родиною та друзями, виявляючи витончену та щедру гостинність. Назви більшості з цих Hofchen закінчуються на « holnif як Parzenholm, Schlumpholm, Steenholm тощо.