Як старі рижани ревниво дивляться на нових російських вискочок; як старі колегії та рада безупинно воюють з російськими торговими гільдіями; так і німецькі корпорації сваряться з «Мастеровою^» і «Зеховими людьми» російських. Російська механіка, яка не підлягає корпораційним законам, постійно зростає; в Ризі вже є багато каменярів, гончарів, теслярів, камейтшчиків, плотників, с/ууккатуйштшиків і т. д. Вони не мають уявлення про гільдії чи корпорації, і звикли працювати за бажанням і вільно по всій Російській імперії, мандруючи, де заманеться, як муляри, теслі, малярі. Можна собі уявити, наскільки образливими й неприємними повинні здаватися цим вільним механікам такі правила, як наведені керівниками німецьких корпорацій у Ризі:
«Російському каменяру буде дозволено проводити ремонти в передмістях, за винятком склепінчастих підвалів і димарів у таких будівлях, які більшою мірою піддаються небезпеці пожежі, як-от пивоварні, винокурні тощо, але він не повинен бути кваліфікований для виконання будь-яких робіт подібного роду в місті.
«Російському гончарю дозволяється ремонтувати старі печі в межах міста, але не ставити нові. На околицях же він може ставити нові печі, але робити це він повинен під наглядом німецької корпорації гончарів.
«Російським теслям буде дозволено будувати навіть нові будинки в передмістях за умови, що вартість праці при зведенні не перевищуватиме 500 рублів банко, а також за умови, що фомід, підвал і ті частини, які особливо схильні до пожежі, будуть споруджені під керівництвом німецької корпорації мулярів».
Ці та подібні закони дають нам зрозуміти деталі ворожнечі між німцями та росіянами, а також усіх маленьких битв і сутичок, що постійно відбуваються навколо печей, підвалів і сходів.
Населення Риги складається здебільшого з жителів і росіян, якими місто постійно затоплюється. Росіяни, які приїжджають до Риги, насправді не з найкращих сортів, вони, як правило, втікачі та раби-втікачі з інших місць. Більшість шахраїв і злодіїв tlic city – безробітні росіяни. Вони часто малювали околиці Риги небезпечний. У 1840 році серед них було виявлено дві великі та регулярні банди грабіжників. Один обмежився крадіжкою одягу і регулярно збирав журнали одягу. Іншу банду складали бродячі російські бойовики та дівчата, відомі в Ризі під технічним іменем Кармантшікі^ і які показали багато блискучих прикладів сміливості та скромності.