Ці Vorstadte переважно населені поденними робітниками, теслями, мулярами тощо.; а також багатими російськими купцями, які пов'язані з внутрішніми провінціями, звідки вони отримують товари, призначені для відправки за море спекулюючими німцями, в руках яких зосереджена майже вся зовнішня торгівля.
Ці російські купці в основному кріпаки, збагатилися своєю надзвичайною працьовитістю. Серед них є не один мільйонер, який приїхав до Риги молодою людиною, не маючи іншого капіталу, окрім своїх пов’язок, очей, вух і доброго запасу природного розуму. Дивно, як багато може досягти розумний росіянин навіть у ланцюгах рабства. Багато з них мають значні статки і живуть як князі; але на своїх
У дверях, мабуть, йдеться про «Павла, сина Петра, кріпака Шеренетича», і вони повинні бути готові будь-якого дня бути викликаними геть із своїх елегантних палаців, щоб працювати як поденники в маєтках своїх панів. Багаті, звісно, докладають великих зусиль і жертвують; отримати манумісію. Але хоч ми рідко чуємо, як їхні лорди видають ті самі тиранічні накази, які їм дозволяє закон, однак настільки ж рідко хтось із цих багатих кріпаків отримує бажану свободу; бо їхні господарі взяли за правило витримувати найспокусливіші пропозиції. Вони кажуть своїм кріпакам: «Ідіть, куди хочете, і заробіть, що можете, але залишайтеся моїми людьми і надсилайте мені свій річний оброк». Вони пишаються тим, що мають стільки багатих чоловіків для кріпаків, і владою, хоча вони рідко користуються нею, привласнювати у своїх цілях статки своїх кріпаків. Інші відмовляються від звільнення на будь-яких умовах, починаючи від простого впертого дотримання принципу не поступатися дорогою кріпакам і боячись подати «поганий приклад».
Однак, звісно, у кріпака є багато способів позбутися своєї власності від необґрунтованого здирства і навіть отримати свободу. Іноді вдаються до хитрості. У Ризі є історія про купця, який, не маючи змоги отримати свою манумісію, заплатив іншому дворянину, з яким його господар звик грати, усі свої програші в грі, доки лорд не програв своєму супернику маєток, до якого був приєднаний купець, коли він отримав свободу від переможця, згідно з попереднім договором.