Саму Ригу на картині було мало помітно. Річка занадто могутня для міста. Якщо дивитися з боку Двіни, Рига дивно непоказна. Важко думати, що місто з 60 000 мешканців лежить перед нами. Ні великих вулиць, ні красивих набережних не тягнуться вздовж нікчемного берега; всі головні вулиці міста віддалені від води. Будинки Бремена, Лібека та Гамбурга утворюють мальовничі та привабливі групи на берегах своїх відповідних печерок; Рига не має такого, і я не знаю жодного міста, існування якого так цілковито залежало б від його річки, яка, здається, так не пов’язана з нею. У місті майже нічого не видно, крім старої стіни та кількох шпилів, що визирають над нею, і лише пройшовши через темні вузькі ворота біля води, ми відкриваємо жваві вулиці та масу будинків.
Рига поділена, як і Відень, на старе оригінальне внутрішнє ядро міста та Vorstiidte, або передмістя, що лежить навколо нього; але в Ризі ці два відділи утворюють більш разючий контраст один з одним, будучи не просто протиставленими один одному через різні стилі архітектури, але також за своїм населенням і конституцією вони різні, як два різних міста.
Старе місто Риги з його високими будинками, темними вузькими вуличками і двома відкритими просторами, де можна перевести подих і побачити клаптик блакитного неба, маленьке і має ледве півверсти в діаметрі. Вузькі криві вулички та провулки заплутані одна в одну, як стільки стовбурів і пластів у шахті. Температура в місті — як у печері, і є його частини, яких сонце не бачило століттями. Коли "Sandpforte" біля води стоїть відкритим, протяг відчувається в кожному кутку міста, а коли "Armensiinder-pforte" закривається вночі, деренчання чути з одного кінця міста в інший. Все це виглядає як величезна скеля, пробурена, з отворами для будинків. У цій частині міста стоять будинки, які пережили десятки людських поколінь, а тепер у них живуть родини, чиї предки стояли біля колиски Риги. Tliis є корінням старого міста, і тут живуть старі німецькі патриціанські родини, з яких вийшли правителі та законодавці громади.
За великим відкритим простором, який оточує античне й добре укріплене ядро міста, лежить новий Форштадте, просторий, регулярний, великий і ефектний. Вони побудовані цілком у російському стилі, з прямими вулицями величезної довжини та ширини, пофарбованими в м’хіт або жовтий колір, переважно дерев’яними будинками, із зеленими чи червоними пофарбованими залізними чи дерев’яними дахами та великою кількістю стовпів; загалом більше помпезний ззовні, ніж зручний усередині.