У країні, де ані політика, ані література не цікавлять мешканців і де зміна поганої погоди часто змушує господарів і господинь та їхніх гостей на декілька днів жити в одних кімнатах, на перший погляд нелегко підтримувати розмову. Але саме ці обставини розвинули в мешканців півночі своєрідне мистецтво передачі. Стан доріг, вітер і погода, дядьки, тітки і родичі, найпростіші нікчеми, дають підстави для пліток, які скорочують час, тримають губи пружними, а очі не сплять. Днями разом згадуються маленькі анекдоти та події знову і знову; і якщо більше нічого не можна сказати, то така велика їхня товариськість, що вони насолоджуються простим бути разом, так само як Егмонт Гете насолоджувався «приємною звичкою існування».
Однак, незважаючи на все це, артисти часто дуже розгублені. ' 'Дорогий мені! в будинку повно гостей; Господи! хто буде підтримувати розмову? Папа вийшов — мамі погано! Що ми будемо робити, щоб розважити гостей?» Розваги гостей — це завжди питання. Розмова — це завжди велике завдання. Якщо пан будинку відсутній, старший син повинен зробити честь, або, якщо він занадто молодий, його вихователь, або, якщо він не схильний, священика просять прийти. Замість господині дому, дочки або священик Гувернантка або компаньйон повинні взяти на себе обов'язки робити компліменти жінкам, розпитувати про їхнє здоров'я, про їхню подорож і т. д. Гостинність балтійських провінцій настільки велика, що вдома часто повно незнайомців за відсутності господаря і господині. Насправді, гостинність тут навряд чи є особистою якістю належить до маєтку, і його можна практикувати, навіть коли вся родина власника подорожує за кордон. Гості прибувають, як зазвичай, і знаходять якогось стюарда, лікаря або пастора, який грає приємного господаря за відсутності свого пана та піклується про те, щоб його репутація гостинності не постраждала за його відсутності.
Оскільки будь-яка карета, незалежно від того, їде вона з одним, двома чи чотирма кіньми, вітається, і оскільки гостинність однаково виявляється до всіх, можна припустити, що багато хто користується цими звичаями, щоб зменшити витрати на домашнє обслуговування. По сусідству з кожною великою сім’єю завжди можна знайти обдарованих Ранудо, менш заможних Колібрадо, які дивляться на багатий особняк як на невичерпне джерело, і яких майже завжди можна зустріти четвертованими біля своїх ліберальних сусідів. Іноді вони просто заходять на мить, щоб поцікавитися здоров'ям своїх друзів і попросити поради; вони мають намір втекти прямо; але поступово вони неохоче дозволяють переконати себе зупинитися на ніч, щоб дати своїм коням трохи відпочити; а потім незмінно забуваються так далеко, щоб залишитися хоча б на тиждень.