Запалювання тапок - релігійна практика, яку росіянин не залишає священику, а бере на себе. Біля дверей церкви завжди сидить служитель церкви, щоб продавати ці конуси — маленькі, тонкі й жовті, або білі, товсті й великі, пофарбовані чи позолочені, залежно від гаманця чи благочестя покупців. Церкви отримують з цього великий дохід; бо не тільки вони ведуть торгівлю за власний рахунок, але й кінці, що залишилися, і віск, що падає краплями, є їхніми надбаннями та вдруге плавляться. У великі свята, коли всі церкви переповнені так, що кожен не може підійти до святого, якого хоче вшанувати, видно, як вогні танцюють з рук у руки, поки не досягають перших осіб, яких просять запалити їх. У цих випадках у них є чим зайнятися, але це завжди робиться з великою готовністю і відданістю.
Такі комісії часто їздять по королівству. Коли, наприклад, людина їде з Петербурга в глибинку, то часто звертаються до неї з проханням: «Будь такий добрий і запали мені свічку в сорок копійок, чудотворному Димитрію, в церкві Архистратига Михаїла в Москві»; або іноді це буде пара позолочених свічок, коли якась особлива доля спіткала людину, яку він приписує заступництву святого, якого потрібно шанувати. Коли росіянин зробив достатню кількість хрестів, колінчиків і поставив свічку своєму улюбленому святому, він вважає себе таким же безпечним від лап диявола, як якщо б лежав на лоні Авраамовому. На жаль, диявол часто вже забезпечив собі затишний куток у лоні пенітента. Часто буває так, що люди, які виношують найогидніші задуми, висвітлюють ярлики, як і інші благочестиві люди, щоб підкупити святих, щоб вони допомогли їхнім людям. Одного разу один негідник сказав одному зі своїх спільників: «Завтра, любий Іване, ми зможемо нарешті розпочати нашу справу. Не забудь поставити свічку Богородиці в касанській церкві завтра о дев’ятій годині. Підприємство мало пограбувати свого господаря на 10 000 рублів, що він і зробив, поки ще горіли тапи. Жоден рибалка не вирушає на риболовлю, жоден мореплавець не виходить у море, жоден мандрівник не залишає свого житла, і ні грабіжник вирушає на пошуки здобичі, жоден убивця не приступає до своєї кривавої справи, не перехрестившись і не запаливши стрічку. Це справді поганий знак для грецької релігії, коли нечестиві вважають її такою ж сприятливою для своїх цілей, як це можуть зробити добрі.