Спосіб, у який росіяни хрестяться, зовсім інший, ніж у католиків. Мізинець і третій палець втягнуті назад в руку, два інших і один великий палець висуваються вперед, як містичний символ Трійці, і все тіло схиляється одночасно. Прості люди роблять цей рух у дуже гротескній манері, роблячи величезний замах рукою та хрестом по всьому тілу. Але великі, які замість величезних купецьких святих мають маленьких, наполовину схованих за шторами, роблять також маленький хрестик біля нижньої петлі жилета. Між цими двома крайнощами є незліченна кількість ступенів, і кумедно стояти біля вихвалених зображень російської церкви, спостерігати за всіма різними модифікаціями накреслення хреста, а потім міркувати про ранг і характер хрестів. Витонченість, прихильність, самовдоволення, відданість, холодність, гордість, усі людські чесноти та людські слабкості віддзеркалюються в цих схилах і схрещуваннях. У церквах їм немає кінця, і російська громада, яка безупинно займається цими вправами, безумовно, пропонує найдивніше видовище у світі. У свято Поклоніння Андрія ченці повинні один за одним зробити двісті хрестів, поклонів і поклонів.
Росіянин робить свій поклон, коли він проходить повз церкву або каплицю, і знімає при цьому шапку; тобто нижчі класи так і не забувають, як би вони не поспішали. Вони вітають по-хецьки, як лютеранську, так і російську церкви. Я навіть іноді бачив, як росіянин вимовляв це привітання там, де не було видно церкви, коли він знав, що вона є поблизу, хоча й прихована поміж предметами. Вони роблять те саме, коли зустрічають похоронну процесію, і коли встають з-за столу, як високий, так і низький; вони настільки звикли до цього змолоду, що переживають форму зовсім несвідомо. Вони повинні правильно повторювати молитву Господню з нею; але більша кількість навіть не має серйозного виразу обличчя. Багато хто весь час розмовляє і сміється.
Найдивніше з усіх застосувань знака відбувається під час позіхання. Щоразу, коли рот мимоволі відкривається для цієї операції, — яка цілком може збудити всілякі дивні фантазії серед забобонних людей, бачачи, що ми позіхаємо зовсім проти нашої волі, — росіянин думає, що це робота Лукавого; і щоб диявол не вдерся душу, треба перед устами зробити знак хреста. Цю ідею плекають не більше ніж шановні матрони, і ніщо не може бути смішним, ніж побачити стару російську жінку, зайняту захистом від диявола рота, який їй так важко тримати за зубами.