За певних обставин подорож до розкошованого Петербурга може бути досить приємною, але для Польового може бути дещо зіпсована спогадом про деякі статті з російської історії. Коли він прибув до столиці, його як «неспокійну голову» піддали суворому допиту, але на кожен допит він відповідав відкрито й без збентеження, як людина, яка свідома байдужості та палкої прив’язаності до своєї країни. Нарешті могутній голос справедливої людини пролунав крізь увесь галас його обвинувачів, і речення звучало так: «Нехай автора буде звільнено, але його журнал має бути закрито». він був вільний тоді повернутися до Москви, але вважав за доцільне віднині більше займатися продажем своїх слив, ніж своїми творами. Оскільки оригінальне створення для нього тепер було неможливим, він знайшов розраду в перекладі творів інших. Одним із його перекладів був «Гамлет»; кажуть, що він досить хороший, і в нього грали не один раз.
Однак вимушена поїздка до Петербурга дуже згубно вплинула на його становище в суспільстві. Більша частина його колишніх друзів покинула його; всі, здавалося, боялися зносини з людиною, яка була в немилості серед високих посадовців. Це був меланхолійний період для Польового.
Зараз його зірка знову на сході, і майбутнє для нього та його родини виглядає яскравішим. Зміна відбулася таким чином. Коли імператор Микола відвідав виставку мистецтва і науки в Москві в 1835 році, він люб'язно згадав купця літератури, якого так різко атакували його придворні в Санкт-Петербурзі, і в знак ласки змусив йому це повідомити, що він міг опублікувати звіт про візит імператора на виставку, де його величність зробив багато помітних зауважень. Польовий, природно, якнайкраще використав натхнення. Розповідь була опублікована в The Bee^ яка старанна комаха донесла її до очей і вух публіки та суду. Імператор надіслав йому діамантовий перстень і висловив своє схвалення також іншими способами. Польовий тепер знову набрався мужності; той блискучий перстень здавався обіцянкою інших блискучих пригод, і тим більше, що ще одна зірка блідла на горизонті, який незабаром зайшов. У 1835 році помер живий тоді поет Пушкін.