У Москві, куди відступає стільки тих, хто не може або не хоче підходити до панівного тону в Петербурзі, людей ексцентричного характеру кишить більше, ніж деінде. Я чув, серед іншого, про заможну людину, чиє майно забезпечувало б комфорт сотням людей, яка відчуває таку огиду до їжі, що їсть лише три рази на тиждень, і виправдовує це варварське поводження зі своїм шлунком просто тим, що їсти, як зазвичай, є більш ніж жорстокий звичай. Вся справа в їжі настільки образлива для нього, що ніхто з його утриманців не наважується займатися цією практикою в його присутності, і він не може будь-де бути на званій вечері, не пожартувавши та не насміхаючись із більш рясних годівниць.
Колись у Москві жила жінка, яка дуже дивним чином пливла проти течії, хоча жінок загалом набагато менше.
піддані цим примхам, ніж чоловіки. Ця леді. Графиня Z, мала a посварилася з самим сонцем і змусила себе уникати його. Від кінця року до кінця, як тільки сонце сходило й інші починали працювати, вона лягала спати й знову з’являлася разом із зірками. О сьомій чи восьмій вечора вона снідала, а потім йшла темними вулицями, де ходили її слуги з ліхтарями в руках і відвідували, що в Петербурзі та Москві того часу вдавалося досить добре, оскільки небагато вечірок починалися до одинадцятої. О першій годині ночі вона обідала чи вдома, чи в компанії, де вечеря інших була для неї полуденком. Після цього вона читала і писала в своєму кабінеті, аж поки день не став надто нестерпно активним і галасливим і не змусив її сховатися у світі мрій. Ніхто ніколи не міг здогадатися про мотив її огиди до того, що так любить уся природа. Якби слава не свідчила про те, що графиня була наділена не тільки вродою, але й ексцентричністю, можна було б подумати, що вона боялася всевидючого ока Геліоса. Досить дивно, що вона не заснувала жодної секти денних сну принаймні в Петербурзі, де вона провела останні роки свого життя і де зимові дні такі огидні, а літні ночі такі приємні. Проте вона померла, єдина прихильниця власної звички — жування паперу. Вона заразилася злою звичкою хапати всі паперові вирізки, які лежали на її шляху, і їсти їх. Всупереч усім медичним застереженням, вона потурала цьому плану, поки повністю не зруйнувала своє здоров’я. Після її смерті її лікар, згідно з давньою угодою, проколов її серце. Її завжди переслідував страх, що її поховають живою, і вона нагородила лікаря високою винагородою і зобов’язала його поклястися, що він зробить їй цю послугу, коли він помре, згідно з найкращими знаннями та велінням.