Ще більш гідною похвали була його велика доброзичливість, яка інколи виявлялася досить дивним чином. Хліб він часто роздавав у своєму дворі чи на вулицях своїми руками. Одного разу він проїжджав «Сінною площею» (продовольчим ринком) на свято Михаїла, і почув дивовижне кудкудахання гусей, йому спало на думку пригостити всіх бідних свого кварталу смаженою гускою. Після цього він погнався за всім запасом із трьох-чотирьох сотень гусей і наказав своїм елегантним слугам відвезти їх додому; але побачивши, що вони не сіли. Він дуже добре справився зі своєю каретою, позичив у селянина палицю і, супроводжуваний своєю чудовою каретою та армією роззявлених натовпів, розіграв гусятину від одного кінця міста до іншого Посеред розваги його дружина, одна з найвидатніших дам міста, яка не жила в його домі, хоча він був із нею в найкращих стосунках, в’їхала на подвір’я, який не зміг встояти перед нагодою подражнити її, кинув кілька верескливих виводків у веселу карету, а потім посадив зграю жебраків, щоб піти вирвати їх із-поміж шовкових мантій його наляканих. дружина.
Незадовго до смерті він мав задоволення виграти суд проти начальника поліції, якого він довго марно вимагав дозволу їздити по вулицях столиці на трійці з трійкою, причому в місті було заборонено їздити більше двох коней. Він витратив величезну суму грошей і залучив усю свою дуже значну групу друзів працювати, щоб отримати цей могутній привілей. Нарешті це було надано як особливу ласку лише йому, і він деякий час їздив Санкт-Петербургом з тріумфом, аж поки одного дня його вшанували шістьма в ряд і оселився там, де ні спека, ні поліція не могли його більше турбувати — на церковному подвір’ї Ньюскі.