Німці часто називають росіян «цибулевими» росіянами через кількість цибулі, яку вони їдять: з тієї ж причини їх можна було б назвати «їдачами огірків»; бо вони, безсумнівно, їдять цього овочу більше, ніж будь-який інший європейський народ, особливо в Москві, де всі російські особливості процвітають більш рясно, ніж деінде. Огірки та огіркова вода — на кожному розі. Перші їдять різними способами, хоча рідко готують у дуже привабливий спосіб; останній п'ють удосталь як охолоджуючий напій. У багатьох тавернах великі посудини, наповнені Ним, завжди напоготові, а на багатьох поштових станціях голодний мандрівник зводиться до огірків і огіркової води як до єдиної доступної підкріплення. На вулицях вони носять повні відра огірків, не солоних і не приправлених іншими приправами, і пучками мокрих пучків окуня постійно зволожують і освіжають прісний плід. Таким же чином носять багато інших сирих овочів з прісним кислуватим смаком; — кислинка досить характерна для російського національного столу; різні види ягід і дрібних груш, які привозяться в величезних кількостях з України, кислі, а також дуже улюблені "" матшоннітьє яхлох'' (сирі яблука), збережені так само, як і огірки, і так само багато інших фруктів того самого виду. Яблука Ryilsan - дуже своєрідний вид. Допускається заморожування взимку для реалізації влітку; у такому стані вони виглядають як печені яблука, але дають велику кількість солодкого та освіжаючого соку, тоді як у незамороженому стані вони дуже сухі та зовсім позбавлені смаку.
Серед багатьох речей, які дивують іноземців у Росії, лише надзвичайна одноманітність діалекту в усій імперії. На ділянці протяжністю понад 400 миль ніхто, крім досвідченого вуха, не зможе помітити жодної різниці навіть у вимові. Коли я розпитував росіян про московський діалект, вони заперечували існування будь-якої важливої різниці між мовою Москви й Петербурга. Я помітив лише одну або дві незначні відмінності; одна полягала в тому, що москвини кажуть «е^о» на «е^то» (те), з кількома дрібними особливостями такого ж роду.