Таким чином, у Москві ми знаходимо в даний час помірні статки і помірні таланти; статки, недостатньо великі, щоб приховати інші недоліки, таланти, недостатньо великі, щоб забезпечити своє становище в суспільстві. Тут також зв'язки суспільства легші й легші; все більше староросійське, французько-німецькі манери балтійської столиці не люблять, а манери старого азіатського центру віддають перевагу. Особливо це стосується заможних купців та деяких інших, які не мають особистих привілеїв у суспільстві. Для них Москва надовго залишиться улюбленою і святою.
Москва також повинна залишатися центром внутрішньої торгівлі, оскільки ця перевага залежить не від примхи окремої волі, а від географічного положення. За останні роки виробництво міста значно зросло, і в цьому відношенні воно настільки однозначно перше, що жодне інше в імперії не може витримати навіть віддаленого порівняння з ним. Майже 20 000 його мешканців завдячують своїм існуванням цій галузі людської промисловості. Будучи головним місцем виробництва та внутрішньої торгівлі, Москва має важливий голос в адміністрації. Цей голос, правда, рідко буває голосним, але його слухають і поважають. Різниця, яка існує в цьому відношенні між Москвою та Петербургом, достатньо підтверджується тим фактом, що в першій ніколи не було призначено німецького губернатора, тоді як у Петербурга зазвичай є іноземні командири. У Москву завжди вибирають корінну росіянку, бо іншого вона не витримає. Місто іноді навіть стоїть на своїй гідності, сприймає щось не так і просить пояснень, ніби воно, як і англійське місто, має старі привілеї, які слід охороняти. Розповідають, що коли з нагоди затоплення в Санкт-Петербурзі в 1824 році міністр писав громадянам Москви, щоб закликати їх передати гроші, він використав деякі невідповідні вирази, з яких вимагали пояснення, перш ніж було надано поставку.